Дисертаційна робота є комплексним науковим дослідженням механізму адміністративно-правового забезпечення кібернетичної безпеки людини, у якому на підставі сукупності філософських, загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання, правової доктрини та правозастосовної діяльності проаналізовано сутність поняття та окреслено основні елементи механізму адміністративно-правового забезпечення кібернетичної безпеки людини.У дисертації кібернетична безпека людини розглядається як об'єкт адміністративно-правового забезпечення, зокрема висвітлюються її поняття, структура та соціально-юридичне значення. Авторкою обґрунтовано необхідність зміщення акцентів у національних безпекових стратегіях, зокрема у Стратегії кібернетичної безпеки України, від інтересів держави до інтересів і прав окремих людей, адже кібернетична безпека залишається однією із першочергових потреб сучасної людини. Також авторка наводить аргументи щодо необхідності вирішення проблеми співвідношення життєво важливих інтересів суб'єктів різних рівнів – людини, суспільства та держави у кібернетичному просторі; конкретизації в основних інституційних нормативно-правових актах інтересів людини під час використання кібернетичного простору, для належного розмежування їх з інтересами інших суб'єктів, зокрема держави; розширення переліку суб'єктів, відповідальних за забезпечення кібернетичної безпеки через делегування відповідних повноважень недержавним суб'єктам; створення умов для саморегулювання цієї сфери. Доведено, що структура кібернетичної безпеки людини може бути виражена через сукупність публічних суб'єктивних прав, належні охорона та захист яких мають бути важливим напрямом діяльності суб'єктів публічної адміністрації, відповідальних за забезпечення кібернетичної безпеки людини.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат