Дослідження присвячено проблемі мобілізації чоловічого населення до збройних сил у період становлення двох українських держав у листопаді 1918 р. та захисту їх суверенітету упродовж 1918–1920 рр. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі архівних джерел, опублікованих документів і матеріалів, спогадів та періодики, узагальнення наукової літератури вітчизняних і зарубіжних авторів уперше досліджено, вивчено й відтворено мобілізаційні процеси до українських збройних сил на території Східної Галичини та Наддніпрянщини; на сучасній методологічній основі осмислено широкий масив фактичного матеріалу; проведено компаративне дослідження мобілізаційних кампаній до ГА і Дієвої армії УНР, їх результативності; відтворено невідомі та деталізовано маловідомі факти призовних акцій на досліджених територіях; реконструйовано процес формування українських військових частин у 1920 р., продемонстровано вплив польського фактора на даний процес. У роботі знайшли розвиток питання про готовність українського населення прислужитися національним збройним силам на різних етапах збройної боротьби, їхню взаємодію з військовими частинами, реакцію на методи примусового залучення, дезертирство.Практичне значення роботи полягає в тому, що отримані наукові результати, широкий фактографічний комплекс, обґрунтування та висновки про місце і роль військових мобілізаційних кампаній у побудові збройних сил галицьких та наддніпрянських українців можна залучити до проведення подальших наукових досліджень з історії України, для написання праць з військової історії доби Української революції 1917–1921 рр., викладанні навчальних дисциплін з історії України та військової історії, розробці навчальних посібників і методичних матеріалів, а також безпосередньо у виховній роботі з особовим складом збройних сил України.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат