У дисертації на основі антропоцентричного та міждисциплінарного підходів здійснено комплексне дослідження лінгвопрагматичних характеристик сатири в британському медійному дискурсі на матеріалі журналу Private Eye. Опрацьовано теоретичні положення вивчення поняття сатири у сучасній науковій парадигмі знань, згідно з якою сатира є засобом вираження комічного, що характеризується наявністю гостро критичного ставлення до об'єкта сатиричної критики.Спостережено, що сатира успішно реалізує свій критичний потенціал у медіадискурсі, який першим реагує на всі актуальні зміни та негативні тенденції в суспільстві. Завдяки здатності поєднувати інформацію та розвагу, сатира успішно виконує три основні функції медіа: інформування, розважання та переконання.У рамках дискурсивного підходу до сатири, встановлено, що прайм та діалектичний елементи сатири є проєкціями реальної та міфічної площин, на перетині яких формується сатирична площина. Ці дискурсивні сегменти утворюються за допомогою метафоричного та метонімічного сатиричних методів. Метафоричний сатиричний метод, який використовується для формування прайм елемента сатири, включає набір інтердискурсивних стратегій формування сатиричного дискурсу, що встановлюють зв'язок мiж різними концептуальними доменами. Визначено, що метафоричний сатиричний метод реалізується за допомогою таких одиниць інтертекстуальності: ремінісценція, трансформовані цитати, прецедентні феномени, персоніфікація та стилізація. Ці одиниці інтертекстуальності з'єднують міфічні та реальні елементи та створюють сатиричний текст, в якому простежується відлуння попередніх текстів, подій та інших феноменів, інтерпретація яких підсилює когнітивний ефект.Метонімічний сатиричний метод, який охоплює стилістичні прийоми в межах одного концептуального домена, реалізується за допомогою прийомів сатурації, атенуації та заперечення. Мовними засобами актуалізації прийому сатурації є повтори, розмовна мова, стилістична несумісність, гра слів, жаргонізми, сленгізми та лексико-граматичні помилки. Метонімічний прийом атенуації реалізується за допомогою перифризу, евфемізмів та лексико-графічних кліше. Прийом заперечення актуалізується за допомогою мовних засобів експліцитного (not, never, no, nobody, nothing, nowhere, neither…nor) та імпліцитного заперечення (слова із префіксами un-, in, im-, dis-; прислівники із негативною імпліцитною конотацією та умовні речення). Найпоширенішим метонімічним прийомом формування діалектичного елемента сатири є сатурація (73,36 %). Відтак, постулюємо, що прийом інтенсифікації ознак предмета із метою зробити їх більш помітними переважає над прийомами заперечення (18,94 %) та атенуації (7,7 %).

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат