Дисертація є спеціальним комплексним дослідженням у вітчизняній науці кримінального права основ сучасних соціально-правових механізмів протидії злочинності в юридичній доктрині й кримінальному законодавстві України, у ході якого розроблено пропозиції щодо їх удосконалення, з метою запобігання злочинності в Україні в умовах транзиції до нового національного законодавства.Кримінологічний аналіз соціально-правових механізмів протидії злочинності, які за своєю сутністю хоч і є єдиним цілісним і системним утворенням, довів, що у сучасній кримінологічній теорії вони представлені різними теоретичними моделями. Мета роботи полягала в аналізі різних теоретичних підходів до розроблення моделі протидії злочинності, за результатами якого запропоновано авторську теоретичну модель указаного механізму, що оптимально узгоджується із сучасними запитами українського суспільства.У роботі концептуально обґрунтовано, що соціально-правовий механізм – це система різноманітних правових й інших імперативних засобів і чинників, які здатні протидіяти злочинності (виявляти, нейтралізувати чи елімінувати) й можуть забезпечувати необхідні умови для дотримання прав і свобод людини в сучасному соціумі; правова діяльність, спрямована на перешкоджання виявам злочинності як у загальній, так і спеціальній соціальній площині; поняття «соціально-правовий механізм протидії злочинності» акцентує на тому що правовий механізм є частиною соціального й функціонує з ним у тісній єдності.Запропоновано шляхи вдосконалення сучасного соціально-правового механізму протидії злочинності в Україні: 1) ВРУ розглянути можливість розроблення та підтримку проєктів: Закону України «Про державно-правовий механізм протидії злочинності», Закону України «Про кримінологічну експертизу», Закону України «Про антикримінальну стратегію» тощо; 2) КМУ організувати й забезпечити розробку проєктів Концепції державної кримінально-правової політики та Концепції Державної програми протидії злочинності на майбутні роки; 3) державним органам, що наділені контрольними повноваженнями у боротьбі зі злочинністю (передусім МВС та ГПУ) налагодити постійний науково-експертний супровід, із залученням іноземних і вітчизняних спеціалістів, з метою подальшого удосконалення національного кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого законодавства, зокрема у частині щодо питань антикримінальної стратегії та концепції, кримінально-правової політики, а також інших інструментів державно-правового механізму протидії злочинності; 4) у правозастосовній сфері можуть бути корисними такі заходи, як: переорієнтація правозастосовувачів, необхідність (обов'язковість) дотримання й охорони прав і свобод людини як безумовної цінності, з метою виключення буквоїдства юридичної практики та зловживання правовими засобами; посилення механізмів відомчого контролю щодо дотримання законодавства; розробка правових механізмів, що здатні запобігти дезінтеграції правозастосовної практики тощо.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат