Дисертаційне дослідження є першою всебічною теоретико-правовою розробкою тематики особистої автономії приватних осіб та організацій, що є інноваційною для понятійно-категоріального апарату юридичної науки концепцією, синтезом концепцій особи, організації, автономії, приватності та правового порядку. Сформульовано визначення особистої автономії приватних осіб та організацій: це власний правовий порядок самостійного існування індивідуальності (особи, групи осіб), природної (людина, інші форми буття) чи штучної (соціальні, технічні системи), що проявляє незалежність від індивідуальних впливів та публічної політичної влади. Описано ознаки особистої автономії приватних осіб та організацій, які можуть застосовуватися на практиці при вирішенні питання визнання за об'єктом права статусу особи (суб'єкта права): індивідуальне самовизначення (ідентичність); самостійність існування за власними законами в силу автономії матерії, автономії волі, суверенітету розуму; здатність бути першоджерелом власного невідчужуваного права; здійснення суб'єктивних прав і обов'язків; свобода вибору правових засобів реалізації правомірних інтересів; проявлена в правових процесах і відносинах здатність розвивати свободу на основі правового досвіду відповідальності. Запропоновано математичні моделі особистої автономії, які визначають права та обов'язки як функціональний зв'язок між кількісними виразами причинного існування (свободи) та наслідкового існування (відповідальності) і визначають автономію як рівновагу прав і обов'язків, зв'язок між одиницею та єдністю. Також запропоновано комп'ютерні моделі особистої автономії, у яких програми генерують правові судження. Розроблена модель еволюції особистої автономії, яка включає три стадії самоорганізації та ін.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат