У дисертаційній роботі виконано наукове завдання, яке полягало у розкритті історичного процесу ґенези служби військового духовенства (капеланської служби) Збройних Сил України у 1991–2017 роках, виявленні особливостей і тенденцій розвитку військово-релігійних відносин та формулюванні практичних рекомендацій щодо можливих напрямів використання набутого досвіду. Узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід задоволення релігійних потреб військовослужбовців, виявлено найбільш поширені моделі капеланського служіння в арміях зарубіжних країн. Аналіз історичного досвіду засвідчив, що практика ефективного співробітництва війська і Церкви з питань задоволення релігійних потреб військовослужбовців не є новою для нашої держави. Цей напрям роботи був притаманний майже усім збройним формуванням, які існували на теренах сучасної України. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що при вирішенні наукового завдання у дисертації вперше: узагальнено досвід і встановлено особливості душпастирської опіки особового складу ЗС України у період відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації; запропоновано та обґрунтовано авторську періодизацію ґенези служби військового духовенства (капеланської служби) Збройних Сил України у 1991–2017 роках; на основі досвіду задоволення релігійних потреб військовослужбовців під час проведення антитерористичної операції (операції Об'єднаних сил) та вивчення зарубіжних моделей капеланського служіння запропоновано національний конструкт служби військового капеланства.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат