Дисертація присвячена проблемі діагностики та методики хірургічного лікування грижі Гілмора (ГГ), а також програми післяопераційної реабілітації. Грижа Гілмора належить до групи захворювань, які спричинюють виникнення больового синдрому у пахвинній ділянці на ґрунті фізичних та спортивних навантажень, що призводять до порушення фізичної та спортивної активності пацієнтів. Проте, існує низка не узгоджених термінологічних трактувань даного захворювання. Відсутній також єдиний загальноприйнятий діагностичний алгоритм. Не зважаючи на те, що даний вид патології лікується виключно хірургічним шляхом, наявною є істотна розбіжність у варіантах операційних втручань. Відтак, вищеописані неузгодженості в термінологогії, діагностиці та лікуванні нерідко призводять до помилкового встановлення діагнозу та вибору некоректного та неадекватного способу хірургічного лікування грижі Гілмора. З практичної точки зору доцільне застосовування терміну “грижа Гілмора”, який є зрозумілим загальним хірургам. Позаяк, саме поняття ‘‘грижа'' передбачає наявність відповідних змін у пахвинному каналі, а саме: розширення пахвинних кілець, надривів і розшарувань пахвинної зв'язки.За ходом виконання дослідження опрацьовано вибірку із 74 хворих, яких розподілено на дві групи. Першу, порівняльну групу склали 30 пацієнтів із пахвинними грижами, другу основну – 44 особи з ГГ, які знаходились на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Комунального некомерційного підприємства ‘‘Лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова'' і яким проведено операційне лікування.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат