Дисертаційне дослідження вирішує актуальне завдання дитячій хірургії – підвищення ефективності діагностики, прогнозування та профілактики післяопераційних перитонеальних спайок у дітей із хірургічними захворюваннями органів черевної порожнини. Було вивчено особливості клінічного перебігу, діагностики та лікування післяопераційних спайок очеревини у різних вікових групах. Аналізом клініко-анамнестичних особливостей первинного захворювання були визначенні провідні фактори ризику та розроблена математична регресійна модель прогнозування розвитку післяопераційної злукової непрохідності у дітей. Визначені провідні клініко-параклінічні ознаки, що корелюють із странгуляційною непрохідністю, та можуть бути використані для обґрунтування ранньої хірургічної тактики у дітей з пізньою спайковою непрохідністю. Проведена оцінка впливу гено- та фенотипових ознак дитини на індивідуальну схильність до розвитку післяопераційних спайкозалежних ускладнень. Доведено вплив генотипу швидкого ацетилування за визначенням генетичного поліморфізму гена N-ацетилтрансферази 2 та наявності стигм неспецифічної сполучнотканинної дисплазії на надмірне післяопераційне спайкоутворення. В експерименті вивчено вплив інтраопераційного застосування антиадгезивних гелів на основі полімеризованого гіалуронату натрію на формування спайок очеревини як в асептичних умовах, так і за наявності перитоніту, в залежності від складу засобу та способу його застосування. На основі отриманих даних, було запропоновано спосіб інтраопераційної бар'єрної профілактики та продемонстровано його безпечність та ефективність як для профілактики первинного спайкоутворення, так і після проведеного адгезіолізису, шляхом аналізу безпосередніх та віддалених результатів.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат