З метою реалізації Україною Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) до національного законодавства були внесені суттєві зміни, які вивели організаційно-правові засади запобігання та протидії насильству стосовно жінок і домашньому насильству на якісно новий системний рівень. Серед іншого зазначені зміни були внесені до норм про кримінальну відповідальність за злочини проти життя та здоров’я особи, злочини проти волі, честі та гідності особи, злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи. У результаті цих змін Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 126-1 «Домашнє насильство».Попри незначний час свого існування зазначена кримінально-правова норма почала доволі активно застосовуватись у правозастосовній практиці. Водночас проведений у роботі аналіз відповідних наукових публікацій, а також правозастосовної практики дозволив виявити низку серйозних проблем, пов’язаних із застосуванням статті 126-1 Кримінального кодексу України.Автор виокремлює такі основні проблеми свого дослідження: обумовленість криміналізації при встановленні кримінальної відповідальності за домашнє насильство, характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України, співвідношення домашнього насильства із суміжними кримінальними та адміністративними правопорушеннями, призначення покарань за вчинення цього злочину тощо.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат