В умовах цифрового суспільства відбувається процес оновлення видів об’єктів права інтелектуальної власності, до яких відноситься і телевізійний формат (далі – ТВ-формат або формат). Дисертаційна робота є одним з перших у вітчизняній науці комплексним монографічним дослідженням, в якому виявлено теоретичні та практичні проблеми правового регулювання ТВ-форматів на міжнародному і національному рівнях, а саме визначена правова природа ТВ-формату, проаналізовано елементи, з яких він складається, виокремлено ознаки, що дають можливість віднести його до складних об’єктів права інтелектуальної власності зі змішаною правовою природою, визначити засоби охорони майнових прав на нього, розглянуто договірні конструкції, які опосередковують процес створення та розпорядження майновими правами на ТВ-формат, а також інші дотичні до цього проблеми. За результатами проведеного дослідження було сформульовано низку теоретичних положень та висновків. У розділі 1 «Розвиток категорії «формат» у праві інтелектуальної власності» висвітлено ґенезу терміну формат і категорії телевізійний формат, етапи їх розвитку, описано сфери, в яких виникає і використовується формат і ТВ-формат, здійснено аналіз міжнародного та національного досвіду правового регулювання ТВ-форматів. З’ясовано, що термін формат розвивається паралельно з технологічним прогресом, еволюціонує, набуваючи ознак правової категорії у понятійному апараті юридичної науки, що потребує свого дослідження. Так, якщо цей термін спочатку застосовувався виключно в значенні спеціального диференціатора розміру, зовнішнього вигляду або структури того чи іншого об‘єкта, то згодом ним стали позначатися різні процеси та явища, а такі поняття як радіоформат, телеформат, аналоговий або цифровий формат, формат квест-кімнат, спортивних ігор, телевізійних каналів, формат подачі журналістських матеріалів в Інтернеті (лонгрід) тощо, стали широковживаними.Встановлено, що ТВ-формат своєю появою завдячує виокремленню медіаіндустрії як сфери виробництва та розповсюдження телевізійного, кіно- і радіоконтенту. Уперше виділено основні етапи, що безпосередньо пов’язано з правовим регулюванням створення, розповсюдження та розпорядження майновими правами на ТВ-формат: І етап (з 1950 р. по 1970 р.) – виникнення, адаптація та глокалізація форматів; ІІ етап (з 1970 р. по 1980 р.) – формування наукової доктрини щодо правової природи форматів; ІІІ етап (з 1980 р. по 1990 р.) – вирішення проблем захисту форматів (судова практика, створення неурядових організацій в цій сфері, зокрема, FRAPA та ін.); ІV етап (з 1990 р. по теперішній час) – глобалізація форматів і застосування договірних конструкцій, які обумовлюють процес створення, використання та розпорядження майновими правами на ТВ-формат.Визначено місце ТВ-формату серед інших об’єктів права інтелектуальної власності. Досліджено охороноздатні (юридично значущі) та утилітарні (юридично байдужі, тобто ті, що не підлягають охороні) елементи формату, запропоновано класифікацію їх різних видів. Уперше класифіковано процеси, які обумовлюють цивільний оборот ТВ-формату, а саме: адаптацію, глокалізацію та глобалізацію. Доводиться, що адаптація полягає в переробці або пристосуванні базового ТВ-формату до національних особливостей тієї країни, в якій буде демонструватися створений на його основі аудіовізуальний твір (телевізійна програма). Право адаптації реалізується сторонами за допомогою ліцензійного договору, в межах якого ліцензіар надає ліцензіату право змінювати певні елементи або доповнювати ТВ-формат новими елементами. У такий спосіб оригінальний твір – телевізійна програма адаптується на локальному рівні і ліцензіат створює похідний твір – адаптований аудіовізуальний твір (телевізійну програму).З’ясовано, що, починаючи з 50-х років минулого століття, більшість країн світу намагалися, спираючись на дослідження науковців, забезпечити правовий захист ТВ-форматів на рівні законодавства. Однак, недосягнення єдності у з'ясуванні правової природи ТВ-формату, а звідси і неможливість визначитись з тим правовим механізмом, який би забезпечив захист прав на цей об’єкт, пояснює той факт, що в сучасних умовах ТВ-формат на рівні національного законодавства різних країн світу охороняється або нормами права інтелектуальної власності, або нормами інших галузей права та інститутів, або взагалі не охороняється. Стан невизначеності правової природи та режиму захисту прав на ТВ-формат привів до створення міжнародних неурядових організацій (Міжнародна Асоціація по визнанню і захисту форматів – The Format Recognition and Protection Association – FRAPA, Міжнародна асоціація юристів у галузі охорони форматів – International Format Lawyers Association), метою яких стало визнання та захист прав на ТВ-формат. Таким чином, на міжнародному рівні почала формуватися практика захисту прав на ТВ-формати неправовими засобами, які носять рекомендаційний характер.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат