Дисертаційна робота присвячена синтезу координаційних сполук, виявленню особливостей структуроутворення та вивченню фізикохімічних властивостей отриманих комплексів Купруму(ІІ) та Феруму(ІІ) з рядом 3,5-дизаміщених 1,2,4-триазолів. Для синтезу триазольного гетероциклу було обрано метод ацилювання гідразидів карбонових кислот іміноестерами з подальшоювнутрішньомолекулярною циклізацією отриманих амідразонів в 1,2,4- триазоли.Для проведення досліджень були отримані наступні серії хелатуючих лігандів: 1Н-3-(2-піридил)-1,2,4-триазоли, 1-(1Н-1,2,4-триазол-3-іл)-метиламіни, [1Н-(1,2,4-триазол-3-іл)]-карбонові кислоти та [1Н-(1,2,4-триазол-3-iл)]-метаноли, із алкільними замісниками у 5- му положенні триазольного кільця. Алкільні аліфатичні чи ароматичні замісники не мають донорних атомів і не будуть сприяти додатковому хелатоутворенню, проте впливають на будову, а отже, і властивості комплексних сполук. Для дослідження їх впливу на комплексоутворення з іонами купруму(ІІ) були проведені різноманітні дослідження в розчині (потенціоментрія, ультрафіолетова та видима, мас-, ЕПР- спектроскопія) із 3-(2-піридил)-5R-1,2,4-триазолами, де R =H, Me, Et, i-Pr, t-Bu, Ph, Bz. Розраховані криві потенціометричного титрування та спектральні характеристики відповідних розчинів дозволили встановити закономірності впливу некоординуючих замісників, та, більше того, дали розуміння про оптимальне молярне співвідношення іону металу та відповідного ліганду для синтезу комплексів.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат