Науковою проблемою представленої дисертації є дослідженнядинаміки змін у репрезентаціях гендерної ідентичності через художнєосмислення «чоловічого» та «жіночого» у візуальних мистецтвах Українипісля набуття незалежності, тобто упродовж трьох останніх десятиліть, зурахуванням оновлення етико-естетичних, соціокультурних, політичних,економічних стратегій на тлі технологічних інновацій.Період незалежності України, розпочавшись наприкінці ХХ століття,відкрив добу, що характеризується суттєвими перетвореннями всоціокультурному просторі, відмовою від звичних культурних, етичних,естетичних та інших стереотипів. Початок 1990-х став своєрідною «точкоюбіфуркації», позначивши критичний стан в політиці, ідеології, культурі знаступним переходом на інший рівень впорядкованості. У цей час новомуосмисленню піддається розуміння гендера, його не вродженої, а соціальнонабутої природи, стверджується право індивіда вільно обирати більшмаскулінні чи фемінні прояви, позиціонуючи себе в залежності відфізіологічних, психологічних та ментальних особливостей, суспільнихфункцій, «рольових» задач та інших чинників. Ця ідея, в різних їїмодальностях, помітно надихає філософів, соціологів, культурологів,митців України та західного світу, тим самим органічно вписуючи нашудержаву в контекст європейської культури.На жаль, розмитість критеріїв ґендера у перехідний періодобумовлена відсутністю посткласичних концептуальних моделей гендерноозначеної суб’єктивності, підсилена загальносвітовою тенденцією доглобальних зрушень у дослідженнях фемінного та маскулінного, ускладнюєсистемне вивчення сучасного мистецтва, перешкоджає розуміннюсвоєрідності рівночасної української візуальної культури та її місця уєвропеїзованому світі. У такий доволі непростій теоретико-методологічнійситуації запровадження гендерного підходу до вивчення творів вітчизняноївізуалістики, що були запущені в культурний обіг упродовж останніх 30років, видається актуальним і принципово важливим не тільки з позиціймистецтвознавчо-культурологічної науки, але й внаслідок глибинногозв’язку зі змінами соціальних, гендерних норм у світі — як у сферітеоретичного осмислення, так і у вимірі практичних реалізацій.Виходячи з комплексного аналізу корпусу авторитетних теоретичнихпраць та значного обсягу фактологічних матеріалів — перформативних артпрактик, творів образотворчого мистецтва, фотографії, розглянувшисинхронний кінематографічний ландшафт, у дослідженні показано, як увітчизняних візуальних творах межі ХХ–ХХІ століть гендернесимптоматично зплітається з ідеологічним, політичним, національним.Саме в ці контексти суспільного буття вписано логіку трансформацій вхудожній інтерпретації фемінного та маскулінного, надано періодизаціюцих перетворень, виявлено трансгресію деяких асоційованих з конкретнимгендером архетипів, що дає підстави прогнозувати подальше звільнення віддетермінації стереотипного мислення у вітчизняній науковій думці тамистецьких практиках, передбачити появу нових «гендерних композицій»у візуальних втіленнях чоловічого та жіночого, що з необхідністюсформуються внаслідок змін архітектоніки суспільства в оновленихісторичних та політичних контекстах.На підставі запровадженого типологічного аналізу живописних,екранних, фотографічних творів виявлено, яким чином мистецькеосмислення динаміки взаємин між статями та всередині гендерних«ієрархій» використовується в якості своєрідної матриці при втягуваннігендерного дискурса у владні стосунки, іноді — з метою легітимізаціїнасилля, іноді — задля виправдання соціальної нерівності. Показано, якконфліктні/неоднозначні репрезентації маскулінності й фемінностінав’язують аудиторії уявлення про «еталонні» та «девіантні» моделіпроявів чоловічого і жіночого, а візуально-образна інтерпретаціярізноманітних «дисонансів» та «асиметрій» слугує джерелом емоційнозабарвлених естетичних вражень, а також дієвим важелем/засобомпідтримки й корегування політичних, соціальних, міжособових відносин усуспільстві.Артикульовано поступове виведення з «тіньової зони» такихгендерно забарвлених персонажів, як метросексуали, транссексуали,трансгендери, трансвестити та інші представники субкультурних,сексуальних «меншин», що свідчить про поширення віяній світової«гендерної революції» на теренах вітчизняної культури, про причетністьнауковців та митців України до неупередженості й толерантності,характерних для європоцентричного світу початку ХХІ століття.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат