У дисертації представлено результати радіохірургічного лікуваннягліобластом, в ході якої було вирішено ряд наукових задач, що дало можливістьпідвищити ефективність лікування з урахуванням молекулярних особливостейсамої злоякісної пухлини головного мозку – гліобластоми, шляхом використаннярадіосенсибілізації при стереотаксичній радіохірургії, використанняпередопераційної радіохірургії, розроблення критеріїв прогнозу її ефективності танаукового обґрунтування алгоритму діагностичного супроводу пацієнтів.З метою вирішення завдань наукової роботи у період з 2014 по 2021 рр. увідділенні радіонейрохірургії ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова НАМН України» обстежено і проліковано методом стереотаксичноїрадіохірургії 166 пацієнтів з гліобластомою (WHO Grade IV).Пацієнти були поділені на три когорти.I. 106 пацієнтів, яким проводили радіохірургію з радіосенсибілізацієюнітроімідазолами (метронідазол і німоразол) – 66 хворих – основна група, та 40 –контрольна, у яких СРХ проведена без радіосенсибілізації.II. 38 пацієнтів з рецидивною мультифокальною гліобластомою, якимбуло проведено радіохірургію з радіосенсибілізацією киснем.III. 22 пацієнта, була проведена передопераційна радіохірургія.Всі пацієнти проходили лікування на лінійному прискорювачі “Linac” фірмиBrainLab за допомогою методу радіохірургічного опромінення.3Проводячи радіохірургічне лікування первинних гліобластом, мивраховували дані молекулярно-генетичної структури пухлини.Стереотаксичну радіохірургію проводили за одну чи декілька фракцій (3 - 5фракцій) 166 хворим (середній вік хворих 55 років, інтервал 28-82), 96 чоловіків(57,83%) та 70 жінок (42,16%).При однофракційній СРХ середня доза становила 18,4 Гр. При СРХ за 5фракцій, середня доза за фракцію становила 6,55 Гр, сумарна доза була 32,7 Гр(інтервал 25 - 40 Гр). Середній об’єм опромінених пухлин становив 29,21 см3, 66пацієнтів були з первинними гліобластомами, 40 хворих - з рецидивними. 38пацієнтів були з мультифокальною рецидивною гліобластомою, у якихрадіосенсибілізацію проводили киснем.Перед сеансом радіохірургії хворим обов'язково проводили дослідженняоксигенації SpO2 крові (кількість літрів за хвилину О2), при необхідностіпіднімаючи вміст О2 до 100%. За 2 години до СРХ хворі приймали перорально 2 гметронідазолу (МТН, М+), або 2 г німоразолу (НМР, Н+), або проводили інфузіюкисню («киснева проба» (СРХ+О2). Під час сеансу радіохірургії інфузія киснюздійснювалася під контролем датчика тиску, пульсу та рівня кисню у кровіпацієнта.МРТ проводилася за стандартними протоколами, а також включаладифузійно-зважені зображення (DWI) та дифузійно-тензорні зображення (DTI), зотриманням коефіцієнта дифузії ADC, та програму BOLD проводили до перфузіїкисню, через 20 хвилин після перфузії кисню і потім ще раз після сеансурадіохірургії (через 40 хвилин). Тривалість сеансу перфузії кисню становила 20хвилин з наступним проведенням сеансу радіохірургії.Ми визначили, що гіпоксична зона зовнішнього кола гліобластомивиявляється тільки в програмі BOLD і тільки після "кисневої проби" до та післявведення 95% кисню за допомогою оксигенатора. Найбільш чутливимпрогностичним тестом для ефективності СРХ є МРТ DWI з визначеннямкоефіцієнта дифузії в ділянці проміжної гіпоксії (чутливість – 94,0%,специфічність – 83,1%), при цьому вищі показники специфічності (86,0%)4демонструє програма BOLD, найменш чутливі (82,0%) та специфічні (68,2%)показники ранньої об'ємної регресії пухлини.На підставі отриманих даних з достовірною значущістю 0.0000підтверджено, що збільшення показника ADC та зниження показників BOLD єпредиктором ранньої відповіді на радіохірургічне лікування гліобластоми.Ми визначили, що проміжна гіпоксія за даними АDC після СРХпідвищується до значень: від 1,18±0,08-1,26±0,06, до 1,22±0,02-1,28±0,08, щоможе бути предиктором відповіді на радіохірургічне лікування, тобтопрогностичним фактором.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат