Об’єктом дослідження є орден єзуїтів у межах Львівської архідієцезії Римо-католицької церкви впродовж 1852 – 1914 рр. Метою дослідження обрано всебічний аналіз місіонерського служіння Товариства Ісуса, визначення характерних рис душпастирства єзуїтів та висвітлення їхнього вкладу в культурний спадок регіону. Методологія дослідження опирається на використання фундаментальних принципів теорії пізнання, таких як історизм, розуміння взаємозалежності процесів, неупередженість, цілісність, історизм тощо. Також використовуються міждисциплінарний, проблемно-хронологічний, системний, статистичний, синхронний наукові методи. У дисертації вперше: на базі архівних документів та звітів ордену проведений комплексний аналіз історії та місіонерського служіння Товариства Ісуса в межах Львівської архідієцезії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.; проаналізовано душпастирську діяльність єзуїтів у Тернополі, Львові, Станиславові, Чернівцях, Коломиї та Стрию; висвітлена освітня, суспільна, видавнича, реколекційна і наукова діяльність ордену, а також його участь в соціальних процесах Львівської архідієцезії; проведено статистичний аналіз душпастирської праці Товариства Ісуса; порушено питання ролі релігійних товариств у тогочасному суспільстві, зокрема марійських содаліцій; створено вагому теоретичну базу для подальшого різностороннього вивчення предмету. Практична цінність дослідження полягає в доцільності використання його результатів для розробки програмних завдань, спрямованих на виховання молоді в дусі християнської моралі, а також для кращого розуміння ролі католицизму в українській історії. Проблематика дисертації дотична до спільної історії України, Польщі і Австрії, що також важливо для реалізації спільних наукових проєктів і зміцнення міжнародних зв’язків.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат