Дисертаційна робота присвячена вивченню процесів росту й розвиткурослин картоплі, формування високої врожайності, підвищення коефіцієнтарозмноження, виходу насіннєвої фракції шляхом оптимізації системиудобрення та розміру фракції посадкового матеріалу різного сортовогоскладу.У роботі досліджено наростання вегетативної маси рослин, підвищенняплощі листкової поверхні, фотосинтетичного потенціалу посіву, чистоїпродуктивності, кількості стебел, урожайності та насіннєвої продуктивностікартоплі залежно від чинників, які досліджували. Визначено кореляційнізв’язки між цими показниками та врожайністю.У дисертації запропоновано розв’язання важливої наукової проблеми –підвищення виходу насіннєвої фракції картоплі шляхом застосуванняоптимальних технологічних прийомів вирощування.Окреслено значення сорту в реалізації потенційних можливостейурожайності картоплі з урахуванням його адаптивної здатності (стійкості донесприятливих абіотичних і біотичних умов). Звернено увагу на комплексшкодочинних організмів, які, за умови зростання їхньої чисельності, значнознижують урожайність, що спричиняє потребу інтегрованої системи захистурослин. Сутність такої системи, спрямованої на боротьбу з патогенами,полягає в комплексному застосуванні агротехнічних, хімічних, біологічнихта організаційно-господарських методів контролю за численними паразитамикартоплі, зокрема й упровадження нових сортів і технологій вирощуванняцієї культури.3Проаналізовано едафо-кліматичні умови проведення досліджень,простежено вплив гідротермічного режиму на процеси росту й розвиткурослин картоплі. Виокремлено й охарактеризовано як сприятливі, так і меншсприятливі для вирощування за гідротермічним режимом роки.Запропоновано оптимальні технологічні прийоми вирощуваннянасіннєвої картоплі, які забезпечують максимальні показники лінійногоросту, кількості стебел і бульб.За умови локального внесення добрив у дозі N45Р45К45 на фоні фосфорнокалійного удобрення та дії напівперепрілого гною отримано найвищіприрости висоти рослин у сортів Лаперла, Гранада й Мемфіс. Н а ц ь о м уж варіанті в сорті Гранада за рахунок збільшення фракції посадковогоматеріалу отримано найвищу кількість стебел (від 4,2 до 4,8 шт.) та бульб(від 9,0 до 9,5 шт.).Досліджено наростання надземної вегетативної маси рослин, площі таіндексу листкової поверхні, чистої продуктивності фотосинтезу тафотосинтетичного потенціалу залежно від досліджуваних технологічнихприйомів вирощування.Незалежно від сорту, упроваджуючи інтенсифікацію технологійвирощування, збільшувалася площа листкової поверхні. Найбільшу площулисткової поверхні зазначено в сорті Гранада, за внесення мінеральнихдобрив у дозі N45Р45К45 на фоні післядії напівперепрілого гною та фосфорнокалійного удобрення. Площа листкової поверхні в разі збільшення фракціїпосадкового матеріалу змінювалася на 10 добу після появи повних сходів від11,7 до 12,9, у фазу бутонізації − від 20,4 до 21,8 та у фазу повного цвітіння −від 25,9 до 27,2 м².

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат