Власне найменування відіграє важливі ролі в літературному творі: від простої ідентифікації до засобу творення та характеристики образу-персонажа, виразника жанрової чи стильової домінанти твору, означника для часопросторової організації.Питання функціональності власних назв у літературному тексті порушено в працях мовознавців та літературознавців. У сфері шкільного вивчення літератури цій проблемі присвячено менше уваги. У дисертації вперше розроблено та обґрунтовано методичну модель поглибленого вивчення власних назв на основі аналізу художніх творів, рекомендованих чинною навчальною програмою з української літератури для учнів 10-11 класів.У вступі визначено об’єкт, предмет, мету та завдання відповідно до теми дослідження, обґрунтовано актуальність. В основі дослідження лежить наукова гіпотеза про те, що методична модель поглибленого вивчення власних назв на уроках української літератури в 10-11 класах буде ефективною за умови, якщо вчитель та учні розглядатимуть кожен онім як концепт, що зумовлює характер осмислення художнього явища (персонажа, хронотопу, літературного твору в цілому); при цьому в школярів слід сформувати систему компетентностей, необхідних для поглибленого осмислення змісту та функцій власних назв, їх вивчення у зв’язках із різними художніми властивостями літературного матеріалу; у процесі навчальної діяльності слід використати систему продуктивних принципів навчання, методів, прийомів, шляхів аналізу та видів діяльності.У першому розділі дисертації окреслено мовознавчі, літературознавчі, психолого-педагогічні та методико-літературні основи поглибленого вивчення власних назв. У дисертації окреслено зміст основних ономастичних понять: «антропоніма», «топоніма», «гідроніма», «зооніма», «міфоніма» тощо. Усі ці терміни запропоновано включити до рубрики «Теорія літератури» в навчальні програми для загальноосвітніх закладів. Розширено ряд очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності за рахунок введення літературних компетентностей.Із метою діагностики практичного досвіду здійснено ґрунтовний аналіз підручників із української літератури для 10-11 класів загальноосвітніх закладів. Критичний огляд шкільних джерел засвідчує відсутність належного рівня висвітлення теми, а отже, підтверджує актуальність обраного дослідження.У другому розділі дисертації запропоновано методичну модель поглибленого вивчення власних назв. Навчальну діяльність охарактеризовано з погляду вивчення динаміки образів-персонажів, системних зв’язків між образами, осмислення ціннісно-цільових програм героїв, в контексті ознак жанру, стилю та світоглядної системи автора.У третьому розділі дисертації описано процес упровадження створеної методики навчання в шкільну практику загальноосвітніх навчальних закладів у різних регіонах України. Під час експерименту підтверджено ефективність запропонованої моделі на спеціально організованих заняттях із української літератури в 10 та 11 класах. Висновки виконаного дослідження дозволяють констатувати, що робота має наукову новизну. Уперше розроблено систему літературних знань, умінь і навичок для поглибленого вивчення власних назв на матеріалі окремих текстів із української літератури, запропонованих для 10-11 класів. Сформовано й обґрунтовано критерії оцінювання навчальних досягнень старшокласників для роботи з літературно-художніми онімами, запропоновано сукупність спеціальних методичних принципів, методів, прийомів, видів діяльності для аналізу власних назв, упроваджено в шкільну практику цілісні плани-конспекти з вивчення антропонімів, топонімів та міфонімів відповідно до запропонованих підходів. Ефективність розробленої моделі перевірено шляхом успішного її впровадження в навчальний процес.Отримані результати під час дисертаційного дослідження мають практичне значення. По-перше, запропонована модель роботи сприяє більш глибокому осягненню учнями особливостей цілого ряду художніх властивостей літературних текстів. По-друге, методика поглибленого вивчення власних назв може бути залучена в процес викладання української літератури для студентів філологічних факультетів. По-третє, сформульовані твердження можна використовувати для розширення окремих рубрик навчальних програм та підручників із української літератури для старших класів. Концептуальні положення методичної моделі шкільного опрацювання власних назв сприяють покращенню рівня шкільної літературної освіти учнів старшого віку. На позитивну динаміку вказують результати педагогічного експерименту.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат