Дисертація присвячена дослідженню ресурсного потенціалу стратегування та менеджменту в сфері культури у забезпеченні сталого розвитку світової спільноти на основі аналізу досвіду міжнародного співробітництва. Актуальність цього напрямку наукової розвідки визначена якісно новими викликами міжнародного співіснування в постіндустріальному суспільстві, де, поряд з інтенсифікацією та глобалізацією культурно-інформаційного обміну, суттєво проблематизується взаєморозуміння культурних акторів. Посилення їх взаємозалежності стає викликом для світової спільноти, її спроможності налагодити систему культурного діалогу, самореалізації та взаєморозуміння культурних ідентичностей, протидії та запобігання конфліктів. На тлі сучасних подій в Україні відбувається глобальний зсув в системі політико-економічної і соціокультурної взаємодії. Утворюються нові координати співробітництва, взаємодопомоги і взаємопідтримки в міжнародному культурному просторі.Суспільства обмінюються досвідом участі держави та громадськості у відпрацьовуванні механізмів та процедур підтримки секторів з питань культури та мистецтв. Виборюючи право на культурну унікальність, ідентичність, на доступсвоїх громадян до культурних благ, держава Україна, українське суспільство, мають можливість використати культурно-політичний досвід об’єднаних європейських країн, знайти свої рішення і шляхи максимального використання потенціалу національної культури як рушія суспільно-економічного розвитку, важливого консолідуючого та безпекового чинника.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат