У дисертації вирішено наукове завдання, що полягає в проведенні дослідження конституційного права на охорону здоров’я в Україні та формулювання пропозиції щодо подальшого удосконалення його нормативної регламентації. Серед узагальнень, підсумкових положень, висновків, рекомендацій і пропозицій найголовніше дослідницьке та практичне значення мають такі:?1. Право на охорону здоров’я в Україні – це система суб’єктивних можливостей фізичних осіб застосовувати заходи профілактичного, лікувального та іншого характеру, спрямовані на досягнення та підтримку повного фізичного, духовного та соціального добробуту.?2. Об’єктом конституційного права на охорону здоров’я є охорона здоров’я. Удосконалено визначення поняття «охорона здоров’я» – це система державних та суспільних, індивідуальних та колективних заходів профілактичного, лікувального та іншого характеру, спрямованих на досягнення та підтримку повного фізичного, духовного та соціального добробуту людини.?3. Суб’єктами права на охорону здоров’я в Україні є громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які знаходяться на території України та відповідають вимогам законодавства України у частині можливості скористатися заходами з охорони здоров’я, у т.ч. медичною допомогою.?4. Зміст конституційного права на охорону здоров’я в Україні – це система суб’єктивних можливостей людини, пов’язаних зі збереженням здоров’я шляхом профілактичних заходів загального та спеціального характеру, а також заходів з поновлення здоров’я шляхом отримання медичної допомоги.?5. Право на охорону здоров’я в Україні є правом людини(а не прав громадян України), належить до числа прав другого покоління, є соціальним правом, а також правом конституційним, позитивним та основним (комплексним). Серед додаткових прав, які входять до його складу, найбільш значним за обсягом свого змісту є право на медичну допомогу.?6. Право на охорону здоров’я в Україні за своїм змістом відрізняється від: а) права на медичне страхування – зміст права на медичне страхування включає діагностичні послуги, амбулаторне та стаціонарне лікування, медичну реабілітацію; за межі змісту конституційного права на медичну допомогу виходить два пункти з переліку – це профілактичні та освітні заходи, а також і надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення (це входить до змісту права на охорону здоров’я); б) права на медичну допомогу; зміст права на охорону здоров’я є більш широким, ніж права на медичну допомогу. Запропоновано уважати, що медична допомога – це система державних та суспільних, індивідуальних та колективних заходів діагностичного та лікувального характеру (заходів з надання медичних послуг), спрямованих на досягнення та підтримку здоров’я людини.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат