Дисертація присвячена науковій проблемі трансформації зовнішньої політики ОАЕ у період після «арабської весни». У роботі проведений комплексний розгляд та всебічний аналіз становлення і розвитку зовнішньої політики Об’єднаних Арабських Еміратів. Показано, що зовнішня політика ОАЕ має три основні етапи розвитку. Розглянуті зовнішньополітичні стратегіїОАЕ, основні принципи, чинники та рівні зовнішньої політики ОАЕ. Зроблений висновок, що ОАЕ продовжують працювати на рівні Затоки, арабського світу, ісламського світу та глобальному рівні. Водночас підтверджено і доведено, що після «арабської весни» Емірати перетворилися на регіонального лідера, що створило умови для переміщення центру сили арабського світу в регіон Затоки.Обґрунтована теза, що події «арабської весни» спровокували значні зміни у зовнішній політиці ОАЕ, яка стала більш ініціативною та амбітною. Емірати розробили чітку довгострокову стратегію розвитку на наступні 50 років «Принципи 50», проголосивши економічний розвиток найвищим національним інтересом поряд із диверсифікацією відносин стратегічногопартнерства, а також посиленням глобальних позицій країни. Концентрація на економіці дозволяє Еміратам достатньо ефективно балансувати між своїми стратегічними партнерами. Реалізація цієї стратегії відбувається у контекстітрансформації міжнародного порядку, де в умовах багатополярності Об’єднані Арабські Емірати прагнуть звільнитися від зовнішнього тиску і завдяки балансуванню між центрами силами на Заході і Сході отримати зовнішньополітичну автономію.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат