Дисертаційне дослідження проведено з метою розв’язання теоретико-експериментального наукового завдання, яке присвячене педагогічному моделюванню розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов вищих військових навчальних закладів (далі – ВВНЗ) у системі післядипломної освіти.З’ясовано стан дослідженості у педагогічній науці проблеми розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ у теоретичному та практичному аспектах, що базується на провідних ідеях компетентнісного, контекстного, андрагогічного, суб’єктно-діяльнісного, системного підходів. Обґрунтовано поняттєво-категоріальний апарат дисертації, зокрема поняття діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ як професійно важливе психічне утворення, що містить діагностувальну підготовленість, знаннєву, діяльнісну та суб’єктну здатність і професійну, особистісну та психологічну готовність до реалізації діагностувальної функції у системі військової освіти завдяки вибору, розробленню, застосуванню валідного інструментарію педагогічного діагностування рівнів сформованості та розвиненості іншомовної комунікативної компетентності військовослужбовців, а також впровадженню його результатів у військово-педагогічний процес.Обґрунтовані такі структурні компоненти діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ: ціннісно-мотиваційний , когнітивний , діяльнісний , індивідуально-психічні якості , суб’єктний. Теоретично обґрунтовано наукові засади педагогічного моделювання розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ у системі післядипломної освіти. Узагальнення та систематизація науково-педагогічних досліджень дали змогу виокремити такі етапи педагогічного моделювання розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ: цілепокладання; планування; проєктування моделі; впровадження моделі; корегування моделі. Результатом педагогічного моделювання є удосконалена педагогічна модель, яка містить такі взаємопов’язані блоки: концептуальний; змістовний; методичний; суб’єкт-суб’єктний; діагностувально-результативний. На основі аналізу результатів педагогічного експерименту з’ясовано статистично значущі відмінності у рівнях розвиненості діагностичної компетентності серед викладачів іноземних мов ВВНЗ, які підвищували свою кваліфікацію за традиційною методикою та рівнями розвиненості діагностичної компетентності серед викладачів іноземних мов ВВНЗ, які вчились за методикою адаптивного розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ у системі післядипломної освіти. Достовірність результативності впровадження педагогічної моделі розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ за всіма компонентами до та після формувального етапу педагогічного експерименту доведено за допомогою T-критерію Вілкоксона, U-критерію Манна-Уітні, медіанного критерію, критерію узгодженості Пірсона (χ2), H-критерію Крускала-Уолеса та кластерного аналізу. Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає у такому: – уперше обґрунтовано теоретичні засади та основні етапи педагогічного моделювання розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ у системі післядипломної освіти (цілепокладання; планування; проєктування педагогічної моделі розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ;– удосконалено педагогічну модель розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ шляхом її доповнення суб’єкт-суб’єктним блоком, який відображає взаємодію між викладачами іноземних мов ВВНЗ і викладачем-фасилітатором, а також шляхом доповнення, адаптування, оптимізації наявних блоків педагогічної моделі розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ до специфіки їхньої діагностувальної діяльності у системі військової освіти для досягнення необхідного результату у системі післядипломної освіти; методику розвитку діагностичної компетентності викладачів іноземних мов ВВНЗ шляхом адаптування мети, завдань організаційних форм та змісту навчання, методів і засобів навчання до контексту їхньої діагностувальної діяльності у системі військової освіти, які послідовно реалізуються на ціннісно-мотиваційному, основному та завершальному етапах;– дістало подальшого розвитку змістове наповнення поняття “діагностична компетентність викладачів іноземних мов ВВНЗ” доповненням такою професійно важливою характеристикою, як “спроможність реалізовувати діагностувальну функцію з метою виявлення рівнів сформованості та розвиненості іншомовної комунікативної компетентності військовослужбовців”.Ключові слова: компетентність, професійний розвиток, діагностична компетентність, вищий військовий навчальний заклад, освіта, інформаційно-комунікаційні технології, викладач іноземних мов, модель, розвиток, методика, професійна підготовка, оцінювання, педагогічне моделювання, педагогічна діагностика, система післядипломної освіти.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат