Дисертація присвячена вирішенню актуальної задачі сучасної офтальмології – прогнозуванню анатомічного та функціонального результатів комбінованого хірургічного лікування регматогенного відшарування сітківки та катаракти. Регматогенне відшарування сітківки (РВС) – це невідкладний стан вітреоретинального інтерфейсу який може призвести до сліпоти у разі відсутності адекватного лікування. За даними світової літератури захворюваність на РВС складає 7,98–18,2 випадків на 100 000 населення з вищими показниками серед чоловіків та пацієнтів старшого віку. Внаслідок того, що 84% хворих з РВС люди працездатного віку вона є значущою медичною та соціально-економічною проблемою. Літературні дані вказують на те, що на 42% очей прооперованих з приводу відшарування сітківки гострота зору досягає 20/40, і лише на 28% очей з відшаруванням макули. Також в наявні дані деяких авторів що, пацієнтам із первинним РВС потрібна вторинна операція приблизно 10-40% випадків. На сьогодняшній день існують різні методи лікування РВС, які включають вітректомію «pars plana», екстрасклеральне пломбування, пневморетинопексія, кріопексія або лазерна коагуляція у деяких випадках. Прийняття рішення щодо вибору методики лікування грунтується на особливостях розвитку, та клінічного перебігу відшарування сітківки. В більшості випадків хірургічне лікування РВС призводить до анатомічного успіху, однак гострота зору у частини хворих залишається невисокою, а також можуть виявлятися порушення контрастної чутливості, сприйняття кольору. Порушення зорових функцій при РВС багатофункціональний процес. Функціональні результати після хірургії відшарування сітківки залежать від гостроти зору до операції, тривалості та площі РВС, особливо при залученні макули до процесу. Поява нових високоінформативних методів діагностики дозволило більшою мірою вивчити структуру сітківки, особливо макули, та визначити фактори, що визначають зниження зорових функцій. Передопераційний статус макулярного відшарування є найважливішим прогностичним показником для відновлення зору після хірургічного лікування РВС. Залучення макули історично визначалося за допомогою прямої або непрямої фундускопії. Однак оптична когерентна томографія (ОКТ) останнім часом набуває все більшого значення і є стандартним інструментом у клінічній практиці більшості офтальмологів. Точна оцінка передопераційної участі макулярної області за допомогою ОКТ краще визначає оптимальні терміни хірургічного втручання. Це означає більш точне прогнозування відновлення зору у пацієнтів.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат