Дисертацію присвячено теоретико-емпіричному дослідженню психологічних особливостей корупційної поведінки персоналу сектору безпеки і оборони України, зокрема військовослужбовців Національної гвардії України.Проблема корупції в Україні натепер є однією з центральних, навколо неї формується суспільний і політичний дискурс, що негативно впливає на ставлення до нашої країни всередині та зовні. За даними міжнародної організації Transparency International, Україна за підсумками 2022 року займає 116 місце з 180 країн, поряд з такими країнами як Алжир, Замбія, Монголія, Сальвадор та Філіппіни. За даними НАЗК за 2022 рік, з точки зору громадян України, корупція входить в трійку найважливіших суспільних проблем. Збитки від корупції важко оцінити реалістично, за даними порталу «Наші гроші» вони складаються від прямих втрат від корупційних схем та недоотриманих внаслідок цього інвестицій, і щороку приблизно дорівнюють обсягу державного бюджету. Правоохоронні органи є важливою ланкою корупції, за даними НАЗК особистий корупційний досвід взаємодії з правоохоронними органами мали 32,7% населення. Таким чином, боротьба з корупцією, її профілактика у складових сектору безпеки і оборони України, є важливим завданням, успішність виконання якого прямо впливатиме на обсяги допомоги від країн-партнерів та загалом на майбутнє нашої країни. Тому дослідження корупційної поведінки правоохоронців вбачається актуальним науково-практичним завданням. Службово-бойова діяльність військовослужбовців Національної гвардії України (НГУ) з огляду на їх повноваження віднесена до корупційно небезпечних видів діяльності. Кількість злочинів корупційної спрямованості, скоєних як рядовими військовослужбовцями НГУ, так і начальниками (командирами) різних підрозділів, незважаючи на реформування НГУ та проведення комплексу організаційних і правових антикорупційних заходів, як і раніше залишається значною. Певні надії командування у зв’язку з цим покладаються на створений в НГУ відділ з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління НГУ, а також на відділ психологічного забезпечення Головного управління НГУ. Силами останнього відповідно до чинних нормативно-правових актів проводяться спеціальні психофізіологічні дослідження із застосуванням поліграфа, спрямовані на виявлення у громадян, які бажають проходити службу, і військовослужбовців НГУ при призначенні на вищі посади, девіантної (суспільно небезпечної) поведінки, а також на запобігання проникненню в Національну гвардію України представників злочинних угруповань і осіб, які переслідують особисті корисливі інтереси. Однак, як показує досвід, масові поліграфічні обстеження кандидатів на службу і військовослужбовців через їх високу трудомісткість, витратність, значну залежність від кваліфікації й досвіду експертів-поліграфологів, за обмежених психодіагностичних можливостей не вирішують належною мірою проблему психологічної діагностики осіб, схильних до корупційної поведінки через певні їх індивідуальні психологічні особливості. Враховуючи, що корупція тільки в її наслідках є проблема правова та економічна, а початково вона – суто психологічна і загальнолюдська, без психологічно обґрунтованих підходів тут навряд чи щось можна зробити. Саме це і зумовлює наш інтерес до дослідження об’єктивних і суб’єктивних факторів, що визначають індивідуальну психологічну сутність корупціонера.Аналіз сучасних наукових досліджень довів, що майже немає психологічних теорій, що пояснюють корупційну поведінку особистості. Вона розглядається у руслі різних психологічних теорій в межах «вузького» і «широкого» підходів. У вузькому сенсі корупція – це взаємодія декількох осіб, що включає підкуп, в широкому – й інші зловживання службовим становищем чи авторитетом посади у корисних цілях. На підставі систематизації понять, нами корупція тлумачиться як негативне соціально-психологічне явище, що полягає у протиправному використанні людиною своїх службових повноважень та/або службового становища в особистих, корпоративних або групових інтересах для отримання вигод матеріального або нематеріального характеру, всупереч інтересам громадян, суспільства і держави. Теоретичний аналіз психологічних детермінант й особливостей особистості потенційного корупціонера засвідчив наявність низки ситуативних (серед яких вік, стать, сімейний статус, рівень доходу, освіта, тип населеного пункту та інші) і особистісних предикторів (психодинамічні, поведінкові, характерологічні, ціннісної спрямованості й відповідальності тощо). Воднораз дослідники підкреслюють, що індивідуальні й психологічні чинники корупційної поведінки вивчені недостатньо.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат