Дисертація є одним із перших у вітчизняній правовій науці цілісним комплексним дослідженням, що присвячене визначенню поняттю та призначенню правового моніторингу, у якому не лише розкрито окремі аспекти правового моніторингу як засобу забезпечення якості процесу нормотворчості та ефективності процесу правозастосування, а й наведено загальні риси інституту правового моніторингу як фактору забезпечення єдиного нормативно-правового простору в Україні.В результаті проведеного дослідження, на виконання поставлених завдань, сформульовано низку нових положень та висновків, науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення зазначеного інституту.У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробки проблематики правового моніторингу» зазначається, що для інституту правового моніторингу (як і для багатьох інших інститутів права) є властивим подвійний стан: відсутність (або мала опрацьованість) теоретичної частини, що поєднується із наявністю численних, переважно орієнтованих на практику, розробок. Вказане вимагає: а) говорити про нагальність комплексного наукового дослідження проблематики правового моніторингу, якого поки-що не було проведено і відсутність якого не дає можливості зважено оцінювати існуючі розробки фахівців, вирішувати складні прикладні ситуації, розв’язувати дискусійні питання, знаходити простір для удосконалення вказаного правовогоінституту; б) визнати існування непоодиноких і важливих наукових праць, що виступають базисом для вивчення проблематики правового моніторингу, значно обумовлюючи його вектор і результати. Врахуємо й те, що інститут правового моніторингу володіє загальнотеоретичною інформаційною пов’язаністю, тому його пізнання забезпечується широкою палітрою наукових розробок.Встановлено, що: переважна більшість наукових напрацювань стосується якості нормативно-правових актів та ефективності правового регулювання, але не сутності чи змісту правового моніторингу як фактора забезпечення єдиного правового простору; не зважаючи на категоріальну значимість правового моніторингу як фактора забезпечення єдиного правового простору, його сутність розкривається переважно в загальному контексті дослідження питань нормотворення, що дає змогу говорити про доктринальну незавершеність дослідження проблематики правового моніторингу як фактора забезпечення єдиного правового простору; в теорії права сформувалося чимало дискусійних аспектів у розумінні змісту поняття «правовий моніторинг»; є наявними ускладнення в контексті виключно трактування науковцями сутності окремих видів правового моніторингу, а також невпинні дискусії щодо механізму його здійснення, розрізненості трактування ознак, функцій, видів, структури правового моніторингу як потенційного засобу забезпечення єдиного правового простору в Україні; відмічені ускладнення ще більше посилюються, з огляду на відсутність єдиної методологічної основи проведення правового моніторингу, нещодавнє зародження доктрини правового моніторингу та відносну малодослідженість його окремих аспектів; основна проблема активного використання механізму правового моніторингу на практиці для визначення ефективності нормативно- правового регулювання та правозастосування полягає у відсутності опрацьованих і перевірених критеріїв, показників та методики оцінки останньої, що на теперішній час поки-що практично не стали предметом глибокого теоретичного опрацювання.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат