Дисертація являє собою самостійну завершену наукову працю, у якій представлені результати кримінологічної характеристики кримінальнихправопорушень у вигляді втручання у діяльність захисника чи представника особи, їх детермінації та комплексної системи запобігання цьому виду кримінальних правопорушень. Констатовано, що зазначена тематика у кримінологічному вимірі довгі роки залишалася малодослідженою, основний приріст наукових знань у сфері втручання у діяльність захисника чи представника особи, відбувався навколо кримінально-правової, процесуальної,криміналістичної та соціально-правової характеристики зазначеного кримінального правопорушення.Проаналізовано стан наукової розробки явища втручання у діяльність захисника чи представника особи, проведено аналіз проблемних питаньправового регулювання інституту захисника та представника особи, здійснено кримінологічний аналіз змісту статті 397 КК України та кримінально-правової відповідальності за втручання у діяльність зазначених осіб, а також проведено аналіз історичного розвитку юридичної відповідальності за втручання у діяльність захисника чи представника особи, від перших згадок про інститут представництва у Х столітті до теперішнього часу, що надало цілісне розуміння цієї проблематики у сучасних умовах. Досліджено питання шляхів вдосконалення правового статусу захисників та представників осіб, та способіввтручання у їхню діяльність. Виділено сучасні проблеми законодавчого захистуадвокатів та представників, та проблемні питання правозастосовної діяльності.Доведено, що сучасна концептуально-методологічна моделькримінологічного дослідження втручання у діяльність захисника чи представника особи, являє собою специфічний набір прийомів та методів дослідження, спрямованих на реалізацію індивідуально-структурованої системи технологічних заходів, пов’язаних між собою спільною метою, та ретельно спланованих процедур, з метою отримання нових наукових знань щодо феномену втручання у діяльність захисника чи представника особи, їх детермінації, виявлення осіб, що вчиняють ці кримінальні правопорушення, та розробки дієвої системи запобігання з урахуванням умов воєнного стану.Зафіксовано стабільно високу кількість випадків реєстрації фактів вчинення кримінально-протиправних дій відносно захисників та представників осіб під час надання ними правової допомоги. Встановлено, що в середньому у рік реєструється близько 200 таких випадків. Якщо протягом 2001 - 2010 років, за ст. 397 КК України було зареєстровано усього 6 кримінальних проваджень, то за період з 2014 по жовтень 2023 року їх кількість становить 1 900 випадків, тобто, зростання відбулося у більше ніж 300 разів. Констатовано, що незважаючи на велику кількість зареєстрованих кримінальних проваджень, рівень судимості за втручання у діяльність захисника чи представника особи є надзвичайно низьким, та становить 0,5 %. Встановлено, що із 1 900 внесених за останні 10 років до ЄРДР кримінальних проваджень за ст. 397 КК України, розглянуто з постановленням вироку лише 2 випадки. Доведено існування дуже високого рівня латентності цього виду кримінальних правопорушень, що обумовлено неефективністю кримінально-правової норми у діючій редакції таособливостями правозастосовної практики.Проведеним аналізом впливу окремих соціально-демографічних, кримінально-правових, соціально-рольових та морально-психологічних рис і особливостей особи, яка здійснює втручання у діяльність захисника чи представника особи, констатовано, що у більшості випадків ці кримінальні правопорушення вчиняють особи чоловічої статі, віком від 30 до 45 років, які найчастіше є службовими особами та працюють у правоохоронних органах, органах судової влади чи на державній службі, халатно відносяться до виконання своїх посадових обов’язків, вчиняють втручання у діяльність захисника чи представника особи, здебільшого, використовуючи прогалини у законодавстві, мають схильність до вчинення повторного кримінального правопорушення та мають загальне негативне ставлення до адвокатів та осіб, які є представниками, не маючи статусу адвоката.Обґрунтовано, що істотний вплив на втручання у діяльність захисника чи представника особи здійснюють: правовий нігілізм, недосконалість національного законодавства, надмірна перевантаженість правоохоронних та судових органів, та високий рівень корупції у них, а також наявність у службових осіб дискреційних повноважень, які вони використовують у особистих цілях. З’ясовано, що основним криміногенним фактором, який як прямо, так і опосередковано вплинув на інші детермінанти та кількісно-якісні параметри втручання у діяльність захисника чи представника особи, є широкомасштабневійськове вторгнення російської федерації на територію України. Внаслідок цього відбулося загострення політичних, соціально-економічних, організаційно-управлінських та соціально-психологічних факторів втручання у діяльність захисника чи представника особи.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат