Дисертація є комплексним дослідженням становлення інституту АЕО в Україні та ЄС.Обґрунтовано положення про комплексний характер правового інституту АЕО. Нормативне регулювання інституту АЕО одночасно перебуває на стику фінансово-правового та адміністративно-правового регулювання. Правовий інститут АЕО не можна назвати таким, що стосується виключно однієї галузі права. Він має відношення, як до галузі фінансового права, так і до галузі адміністративного права.Констатовано, що для комплексного інституту АЕО превалюючим є імперативний метод правового регулювання. Правила набуття статусу АЕО, необхідність перманентної відповідності таким критеріям чітко та безальтернативно встановлюється в законі. Водночас зазначено, що інститут АЕО певною мірою характеризується й окремими елементами диспозитивності. Так, суб’єкт господарювання самостійно приймає рішення щодо необхідності йому спрощень та переваг, які надаються АЕО. Суб’єктгосподарювання об’єктивно заінтересований у такому спеціальному статусі і тому має право його набути за власним розсудом (елемент диспозитивності). Сама ж диспозитивність повністю реалізується в рамках загального імперативного регулювання. Все це у своїй сукупності дозволило дійти висновку, що елементи диспозитивності в комплексному інституті АЕОреалізуються на умовах та в порядку імперативного правового регулювання.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат