Дисертаційна робота присвячена дослідженню перських народних прикмет і забобонів у лінгвопрагматичному та когнітивно-дискурсивному висвітленні.У сучасних наукових роботах, як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, проблема комплексного лінгвістичного дослідження народних прикмет і забобонів є недостатньо опрацьованою. Як культурологічні тексти вони переважно досліджуються у фольклористиці, тобто з точки зору питання народної традиції (В.М. Гнатюк, З.Б. Лановик, М.Б. Лановик, І.І. Огієнко, М.Ю. Русин, В.Т. Скуратівський, М.М. Ткач та ін.), а як мовні одиниці – у пареміології (В.В. Галайчук, І.М. Пасічнюк).Народні прикмети та забобони характеризуються комплексом лінгвокультурологічних, лінгвопрагматичних та лінгвокогнітивних ознак. З одного боку, вони є лінгвокультурними текстами, оскільки в них міститься закарбований засобами мови важливий пласт людської культури, сформований на основі асоціативних архаїчних уявлень людини, що протягом столітьпередаються від покоління до покоління. З іншого боку, народні прикмети й забобони є особливим фольклорним жанром, що перебуває у стані постійного розвитку, використовується носіями традицій для формування своєї поведінки та регулювання поведінки інших учасників комунікації. Тож дослідження цих текстів з позицій сучасних напрямів лінгвістики відкриває шлях до ментальної сфери і способу мислення носіїв певної лінгвокультури, допомагає краще зрозуміти специфіку їхнього світосприйняття і структурування буденної дійсності.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат