Дисертація присвячена дослідженню публічно-управлінського концепту здійснення правосуддя в умовах децентралізації влади. У дисертаційній роботі доведено, що правосуддя та публічне управління є двома взаємопов'язаними сферами діяльності держави, що перебувають у процесі інституціональної трансформації. При цьому інститут правосуддя є основою для забезпечення верховенства права в суспільстві, а публічне управління є інструментом, який забезпечує реалізацію державної політики на основі системних принципів суспільних відносин. Саме тому дисертаційне дослідження базується на дослідницькій парадигмі справедливого правосуддя як складника сучасного публічного управління. У дисертації акцентовано увагу на тому, що справедливе виступає важливою складовою публічноуправлінської моделі державної влади, формує засади інтегративної моделі державної влади як поєднання двох принципів: поділу державної влади та єдності складових державної влади.З позицій публічного управління доведено, що правосуддя забезпечує верховенство права в суспільстві, виступає однією з основних умов для ефективного публічного управління, забезпечує поліпшенню якості публічних послуг, підвищенню ефективності управління та зміцненню довіри до влади. При цьому реалізація концепту справедливого правосуддя визначена як першочергове завдання для всіх підсистем публічного управління: державної влади, місцевого самоврядування, громадського сектору. У дисертації характерними особливостями публічноуправлінського концепту правосуддя є повсюдність, що базується на особливих складниках. По-перше, доступності правосуддя, адже правосуддя має бути доступним для всіх, хто потребує захисту на рівні інститутів правосуддя, а також має бути фінансово доступним, а також має бути доступним з точки зору процедури. По-друге, неупередженість правосуддя, адже правосуддя має бути справедливим та неупередженим, й це вимагає, що посадові особи в системі правосуддя повинні бути незалежними та неупередженими. По-третє, забезпечення принципу «non-discrimination», що забезпечує інституціональну рівність для всіх, незалежно від їхнього соціального статусу, майнового стану, раси, статі чи інших ознак.Доведено, що з урахуванням конституційних реформ в Україні сучасна система правосуддя в умовах сучасних зовнішніх викликів і загроз стабільного функціонування Української держави потребує розробки сучасної методології аналізу системи публічного управління, розвитку нових форм публічноуправлінської діяльності в системі правосуддя, детермінації інституціональних засад такої діяльності в умовах конституційних змін. Визначальною мірою такі зміни відбулися в системі судової влади перш за все, у частині транспарентності діяльності судів та судового адміністрування, формалізації системи правосуддя, обумовленої конституційними змінами 2016 р. Основою сучасного наукового підходу щодо інституціональних чинників правосуддя виступає раціоналізація принципу поділу влади, становлення нової моделі інституту правосуддя, що взаємодіє з національними та міжнародними інститутами у форматі напрацювання політико-правових механізмів публічного управління, та, у свою чергу, визначає інтегрований механізм належного врядування у судовій сфері. У дисертації досліджено особливості становлення і розвитку національної системи правосуддя, впливу суспільства і громадян на систему правосуддя з метою модернізації демократичного типу суспільних відносин неможливо без реалізації відкритого типу судового адміністрування, конкретизації ролі органів прокуратури та адвокатури. Стратегічним напрямом інституціональних змін у системі правосуддя є формування алгоритму відносин влади і громадян на основі партнерства і принципу пропорційності, за умови дотримання положень міжнародних нормативних актів, перш за все, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Визначено, що наявна модель взаємодії складових державної влади – законодавчої, виконавчої, судової влад потребує конкретизації як внутрішньоінституціональних характеристик цих складових, так і детермінації суб’єктності в цій системі повноважень Президента України. Обгрунтовано потребу у впровадженні таких принципів адміністрування в системі правосуддя, які будуть базуватися на спільних принципах, стандартах і нормах публічно-правових інтеграцій. Саме тому для розкриття сутності правосуддя як суспільного феномену за умов сучасного конституційного реформування визначено: по-перше, як реалізується судова реформа в системах управління, по-друге, наскільки можливою є взаємодія механізмів публічного управління в межах загальнодержавного механізму управління; по-третє, встановити співвідношення результатів реформ, і головне – стабільності функціонування системи правосуддя, у тому числі збереження характеристики елементів системи.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат