Дисертаційна робота присвячена зниженню частоти акушерськихта перинатальних ускладнень шляхом розробки та впровадження у клінічну практику методів раціонального ведення вагітності на підставірезультатів вивчення особливостей функціонування фетоплацентарногокомплексу у жінок із обтяженим гінекологічним анамнезом.Гінекологічні і, в тому числі, запальні захворювання внутрішніхстатевих органів у жінок призводять не лише до анатомічних іфункціональних змін статевих органів, але і до вторинних порушеньфункції ендокринної, нервової, імунної та інших систем жіночогоорганізму.Особливості функціонування фетоплацентарного комплексу післяперенесеного сальпінгоофориту є мало вивченим питанням, а окремідані ендокринних, судинних, гемодинамічних, імунних аспектів тамікробіологічні дослідження у таких пацієнток фрагментарні ідостатньо суперечливі. Результатом розладів у функціонуванні органівта систем організму у пацієнток, які страждають на запальнізахворювання геніталій, є несприятливі наслідки у вигляді безпліддя,невиношування і звичного невиношування вагітності (до 55,0% випадків).3З метою зменшення частоти акушерських і перинатальнихускладнень шляхом розробки та впровадження у клінічну практикуметодів раціонального ведення вагітності на підставі результатіввивчення особливостей функціонування фетоплацентарного комплексуу жінок із обтяженим гінекологічним анамнезом нами проведенеретроспективне вивчення 150 історій пологів і карт розвитку новонароджених у здорових вагітних і вагітних із хронічним сальпінгоофоритом в анамнезі. На другому етапі дослідження здійснено клініколабораторне та апаратне обстеження 200 вагітних, які були розподіленіна три групи. До основної групи зараховано 100 вагітних із хронічнимсальпінгоофоритом, які отримували запропонований нами комплекслікувально-профілактичних заходів (мікронізований натуральний прогестерон, венотонік та ангіопротектор рослинного походження – діючаречовина діосмін 600 мг). До групи порівняння зараховано 50 вагітних ізхронічним сальпінгоофоритом, які отримували загальноприйнятийкомплекс лікувально-профілактичних заходів. Контролем слугувалирезультати обстеження 50 здорових вагітних.Ретро- і проспективний аналізи особливостей соматичного іакушерсько-гінекологічного анамнезу показали, що у цих пацієнтокпереважають анемія (54,0%), ожиріння (28,0%), варикозна хвороба веннижніх кінцівок (18,0%). Їм також притаманний високий інфекційнийіндекс за соматичною патологією (дитячі інфекції, холецистит, пієлонефрит). У гінекологічному анамнезі переважають порушення механізмів становлення менструальної функції, а саме, ці жінки частішемають (18,0%) раннє менархе (до 14 років), порівняно із пацієнткамигрупи контролю (8,0%). На пізній початок менструацій (після 16 років)скаржились 8,0% пацієнток основної групи і тільки 2,0% – контрольної.Усі пацієнтки перенесли гострий запальний процес придатків матки,з приводу чого їм проводились курси протизапальної терапії. Пору-4шення менструального циклу (нерегулярний цикл, альгоменорея) відзначені в 18,0 і 27,0% випадків відповідно, гіперпластичні захворюванняендометрія лейоміома матки – відповідно в 6,0 і 7,0% випадків. Майжеу три рази у пацієнток основної групи, порівняно із жінками групиконтролю, переважала частота абортів (відповідно 64,0 і 26,0%) імимовільних викиднів (відповідно 7,0 і 2,0%).Характеризуючи структуру ускладнень даної вагітності, слідзазначити, що кожна третя пацієнтка основної групи страждала навульвовагініт, анемією середнього ступеня (анемія, яка має клінічнезначення) зафіксовано у 14,0% випадків (контроль – 6,0%). Загрозоюпереривання вагітність ускладнилася в 28,0% пацієнток, а загрозоюпередчасних пологів – у 19,0% пацієнток основної групи, що значноперевищує цей показник серед здорових жінок (відповідно 18,0 і 6,0%).Пієлонефритом вагітність ускладнилася у 23,0% вагітних основної ітільки у 6,0% жінок контрольної групи. Прееклампсія легкого тасереднього ступеня виявлена у 20,0% жінок в основній групі і 6,0% –в контрольній. Маловоддя, яке ми розцінювали як ознаку довготривалоїплацентарної дисфункції, діагностовано у 14,0%, а багатоводдя –у 18,0% пацієнток основної групи.Клінічний діагноз плацентарної дисфункції встановлено у 33,0%вагітних основної групи і 8,0% контрольної групи.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат