Дисертаційну роботу присвячено дослідженню теоретичних та концептуальних засад планування зовнішньої політики.У досліджені детально проаналізовано феномен стратегічної культури та еволюцію вивчення цього феномену. Cистематизовано погляди науковців на феномен стратегічної культури. Визначено що під стратегічною культуроюприйнято розуміти комплекс історично сформованих та успадкованих концепцій, спільних переконань, які утворюють колективну ідентичність народу, цінності, що визначають державні інтереси, та норми, що впливають на вибір державою засобів, за допомогою яких вона може найкраще реалізувати свої цілі. Ці складові елементи є основними факторами, яківпливають на поведінку держави на світовій арені. Продемонстровано звʼязок стратегічної культури та стратегічного мислення. Зазначено, що світогляд створює тип мислення, характерний для індивідуума зокрема і для народу в цілісності. Мислення на державному рівні проявляється у стратегічному мисленні, результатом якого є прийняття адекватного стратегічного рішення. Стратегічне мислення відображається наповедінці: формулюванні національних інтересів, процесі прийняття рішень, постановці цілей і реагуванні на кризові ситуації. Тобто, стратегічне мислення є основою системи державного стратегічного планування, завдяки якій держава вибудовує основні напрямки політики національної безпеки. Іншими словами, певний тип мислення відображається на певній моделі поведінки, яка і є втіленням стратегічної культури.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат