У дисертації проведено комплексне наукове дослідження теоретико-правових засад та нормативно-правового регулювання електронних технологій у цивільному та виконавчому процесі в умовах сталого розвитку, сформовано концептуальні пропозиції, об’єднані за напрямами реалізації та спрямовані на удосконалення цивільного та виконавчого процесу в умовах розбудови інформаційного суспільства, цифровізації правосуддя та примусового виконання рішень, а також європейської інтеграції України.Зазначене дослідження є актуальним, оскільки його проблематика відповідає напряму наукових розвідок, визначеному в Указі Президента України «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» від 30 березня 2019 року № 722 (Ціль № 16 – сприяння побудові миролюбного і відкритого суспільства в інтересах сталого розвитку, забезпечення доступу до правосуддя для всіх і створення ефективних, підзвітних та заснованих на широкій участі інституцій на всіх рівнях) та спрямовується на вирішення завдання 16.3 – підвищення рівня довіри до суду та забезпечення рівного доступу до правосуддя, яке закріплено у положеннях відповідної Національної доповіді щодо Цілей сталого розвитку.В дослідженні зазначається, що сучасні електронні технології у цивільному та виконавчому процесі спрямовані на забезпечення у найбліжчій перспективі переходу до безпаперової комунікації учасників процесу із судами та органами та особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, а також дозволять скоротити до мінімально можливої фізичну присутність громадян у судах, у органах державної виконавчої служби, приватних виконавців.Застосування електронних технологій у цивільному та виконавчому процесі в умовах сталого розвитку України дозволяє покращити доступ до правосуддя та до примусового виконання рішень, зробити цивільний та виконавчий процеси більш ефективнішими та прозорими.В роботі запропоновано підхід, за якого здійснено комплексне системне дослідження особливостей реалізації електронних технологій у розрізі двох компонентів науки цивілістичного процесу – у цивільному процесі та виконавчому процесі, що слідують один за одним та пов’язані спільною правовою метою, для виявлення прояву застосування електронних технологій як в ході захисту судом порушеного суб’єктивного права, так і в ході його реального відновлення органами та особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.На основі проведеного дослідження автором пропонується концепція, що передбачає послідовний цілісний процес впровадження електронних технологій у цивільний та виконавчий процес, який складається з кількох етапів: перший етап характеризується удосконаленням електронних технологій у цивільному та виконавчому процесі, другий етап полягає у зміні консервативної цивільної процесуальної форми цивільного судочинства та його процедур, третій етап передбачає встановлення зворотнього зв’язку – використання електронних технологій як інструменту вчинення процесуальних дій судом та виконавцем та інтеграцію електронних технологій у цивільний та виконавчий процес. У даному дослідженні здійснено аналіз лише початкового першого етапу, що може стати підгрунтям для подальших наукових розвідок наступних епапів.В дослідженні підкреслюється, що сукупність низки понять, що вживаються як на законодавчому рівні, так і доктринально, де використано термін «електронні /електронна/електронний» як-то електронна справа, електронні докази, електронний розгляд справи, електронне судове рішення та, нарешті, електронний суд, дозволяє сформувати та запропонувати введення до наукового обігу науково-теоретичної конструкції поняття «електронних технологій у цивільному процесі» з урахуванням оновленого змісту цивільного процесуального законодавства. У виконавчому процесі дана конструкція фактично випливає із законодавства про виконавче провадження, хоча вже на даний час Закон України «Про виконавче провадження» оперує термінами «електронні реєстри та бази даних», «електронні гроші», «електронний гаманець», та пропонується у кількох профільних зареєстрованих законопроєктах, передбачає фукнціонування кількох електронних реєстрів (хоча й з іншими назвами), що значно впливають на процес примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.Проведене дослідження дало змогу сформувати поняття «електронних технологій у цивільному та виконавчому процесі», що являють собою сукупність інформаційних (автоматизованих), інформаційно-телекомунікаційних систем, сервісів та мереж, а також інформаційно-комунікаційних процесів, спрямованих на здійснення правосуддя судом та примусове виконання судових рішень органами та особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, з одного боку, а також на реалізацію процесуальних можливостей учасників цивільного процесу (виконавчого провадження), пов’язаних із забезпеченням права на доступ до правосуддя та права на доступ до примусового виконання рішень, з іншого боку.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат