Дисертацію присвячено дослідженню проблем, пов’язаних із діяльністю захисника та представника як учасників кримінального провадження у досудовому розслідуванні, та формулювання на його основі науково обґрунтованих практичних і методичних рекомендацій щодо вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства і практики його застосування.За результатами аналізу наукових джерел встановлено, що здебільшого розглядалися окремі питання із діяльністю захисника та представника у кримінальному провадженні в рамках чинного КПК. Автором доведено, що необхідно переглянути існуючу концепцію участі захисника та представника у кримінальному провадженні, критично підійти до такого явища, як монополізація адвокатури та запропонувати участь у кримінальному процесі як захисників та представників крім адвокатів також інших фахівців у галузі права. Саму діяльність щодо надання правової допомоги, потрібно трансформувати в рамках КПК в діяльність по наданню професійної правничої допомоги, що відповідає положенням Конституції України. При цьому потребує вдосконалення діяльність з надання професійної правничої допомоги потерпілому, у тому числі неповнолітнього для вирівнювання його процесуальних можливостей з процесуальними можливостями підозрюваного, обвинуваченого. Також потребує регламентації у КПК надання вказаної допомоги заявнику, в тому числі безоплатно за рахунок держави. Є необхідним вдосконалення можливостей надання професійної правничої допомоги також й свідку в окремих випадках.Саме відсутність належних процесуальних можливостей для надання професійної правничої допомоги потерпілому, у тому числі неповнолітньому потерпілому, заявнику, свідку під час кримінального провадження у рамках чинного КПК України та необхідністю втілення пропозицій обґрунтовується своєчасність, актуальність, а також наукове та практичне значення дисертаційного дослідження.За результатами дослідження автором запропоновано з метою покращання процесуального статусу потерпілого зобов’язати дізнавача, слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд оцінити наявність обставин, які дають підстави вважати, що потерпіла фізична особа потребує особливого ставлення та захисту у кримінальному провадженні. У випадку неповнолітнього потерпілого передбачається, що він потребує особливого ставлення та надання кваліфікованої правничої допомоги в кримінальному провадженні.Аргументовано необхідність забезпечення потерпілого професійною правничою допомогою, його право на обов’язкову участь представника безоплатно за рахунок держави, якщо: він є неповнолітньою особою; внаслідок психічних чи фізичних вад не здатний повною мірою реалізувати свої права; визнаний у встановленому законом порядку недієздатним чи обмежено дієздатним; потерпілий не володіє мовою, якою ведеться судочинство; в наявності обґрунтоване припущення, що інтереси законного представника потерпілого суперечать з інтересами потерпілого; судом буде встановлено та ухвалено рішення, що важливі інтереси потерпілого можуть залишитися незахищеними без професійної правничої допомоги представника; в разі відмови прокурора від державного обвинувачення в суді. Під час проведення дослідження обґрунтовано потребу передбачити, що у разі обов’язкової участі представника, якщо представника не запрошено самим потерпілим або його законним представником, участь представника забезпечується дізнавачем, слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом шляхом винесення постанови, обов’язкової для відповідного органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, призначити адвоката для здійснення представництва за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.Автором доведено необхідність визначити повноваження представника заявника, хто може бути представником заявника, документи, якими підтверджуються повноваження представника заявника, його процесуальні права як учасника кримінального провадження, його право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування. Запропоновано визначити у ст. 20 КПК, як засаду забезпечення права на отримання професійної правничої допомоги та права на захист. Учасники кримінального провадження, а також особи, які беруть участь у провадженні процесуальних дій у кримінальному провадженні, повинні мати право на отримання професійної правничої допомоги та на захист, мати свого представника, у формах, які не заборонені законодавством, за відсутності в них достатніх коштів на сплату захиснику та представнику винагороди, отримати безоплатну правничу допомогу за рахунок держави.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат