Дисертація присвячена комплексному висвітленню західних, зокрема європейських, впливів та похідних від цього процесів стильових конотацій у китайській фортепіанній музиці кінця XX – початку XXI ст. Творчість провідних композиторів Китаю розглядається у контексті естетичного ландшафту стильових змін, що відбувалися у Західній культурі та імпліцитно входили до азійської музичної культури через. У роботі розглянуто історію входження західної музичної культури до Китаю та проаналізовано соціальні та політичні аспекти. Розглянуто фортепіанні композиції китайських композиторів, що дозволило вивчити особливості творчого підходу китайських композиторів до роботи з національним та міжнаціональним музичним матеріалом. Дослідження стилістичних напрямків у фортепіанній музиці трактовано з позицією потенційної популяризації китайської музичної культури як вагомої складової шляхів популяризації музичного спадку китайських композиторів і сприяє розвитку інтересу до цього виду мистецтва. Розглянуто генезу музичного комунікативного простору між сходом і заходом, яке стало підґрунтям для конотації музичних стилів, що виявилося результатом взаємодії декількох важливих чинників.Висвітлено, основні механізми взаємодії східної та західної культур, а саме впровадження основ вищої музичної освіти, орієнтованої на провідні європейські консерваторії, отримання освіти у європейських закладах освіти.Висвітлено, що перша половина XX століття в музичній культурі Китаю являє собою період балансування на межі «свого» та «чужого». У контексті розгляду романтизму в музиці були проаналізовані два підходи до сприйняття та відбиття реальності – конкретно-достовірний та аксіологічний, ціннісно-утворюючий. Отримані результати свідчать про те, що аксіологічний підхід був переважаючим у романтичному мистецтві. Охарактеризовано основні стилістичні напрямки та композиційні техніки у фортепіанній музиці другої половини ХХ-початку XXI ст., серед яких авангард, сонорність, серійність, серіальність, алеаторику та постмодерністські тенденції. Визначено особливе місце постмодернізм як потужної складової у творчості китайських композиторів, де він слугує як спосіб відкриття нових інтерпретаційних можливостей та експериментів. Філософська складова постмодернізму проявляється у творчості Чжао Сяошена через використання авторського методу тайцзи, що базується на давньокитайській філософсько-естетичній системі. Проаналізовано фортепіанні твори китайських композиторів з позиції конотації стилів у контексті розвитку китайської фортепіанної музики та поєднання у ній різних музичних традицій. Розглянуто сонатну творчість Чу Ванхуа, Джан Чао і Тан Дуна з позицій постмодернізму та проаналізовано еклектичні риси у руйнуванні традиційних жанрово-смислових цінностей європейського циклу та відмову від традиційних діалектичних підходів.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат