Теоретично обгрунтовано й експериментально доведено наявність актопротекторної дії у нових похідних адамантану за звичайних і ускладнених умов (у разі гіпо-, гіпер- та нормотермії, гіпоксії, гіпокінезії). Установлено залежність актопротекторної активності адамантанів від наявності в їх хімічній структурі певних радикалів, а саме: морфоліну (ЮК-1, адемол), діетиламіну (ЮК-4), N-2-фторфенілпіперазинилу (ЮК-16), N-3-хлорфенілпіперазинилу (ЮК-20). Серед досліджених адамантанів виявлено сполуку ЮК-1 (адемол), конкурентоспроможну з еталонним актопротектором бемітилом. Доведено більшу ефективність використання адемолу з застосуванням моделей фізичного навантаження (плавальної проби, бігу у третбані, статичної витривалості) у зіставленні з бемітилом. Зроблено припущення, що механізм актопротекторної дії адемолу, як і бемітилу, зумовлений їх протигіпотоксичними властивостями та здатністю стимулювати синтез РНК і ДНК у печінці та, можливо, білків-ферментів енергетичного обміну. Це призводить до перебудови метаболізму у клітині, а саме: збільшення енергетичного потенціалу (усунення енергодефіциту у скелетних м'язах і збереження вуглеводних резервів) та відновлення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги. На підставі результатів проведених морфологічних досліджень внутрішніх органів щурів установлено, що введення адемолу щоденно на фоні 15-денної гіпокінезії, подібно до бемітилу, сприяє зменшенню ознак дистрофічних змін і посиленню регенераторних процесів у печінці, серці, нирках, наднирниках і скелетних м'язах тварин.

  Завантажити