Установлено, що семантична реалізація концептів "життя" і "смерть" у пареміях відображена у перцептивному просторі суб'єкта через акустичний, візуальний, соматичний, предметний і енігматичний коди. Показано, що в енігматичному коді концепти вербалізовано за допомогою диференційних ознак. З'ясовано, що головним компонентом у семантичній структурі зазначених концептів є архетипи й архетипні мотиви. Вербалізація архетипів здійснюється через метафори й евфемізми, які генетично взаємопов'язані між собою. Це дозволило довести, що архетипний просторовий символ "цей світ" - "той світ", побудований опозиційними детермінаторами двовимірного простору цей - той, субституційним жестом. Представлено моделі гештальтних метафор досліджених концептів. Визначено, що за семантичною структурою евфемізм наближається до гештальтної метафори. Обгрунтовано нове визначення впливу механізму психологічного захисту на мовне втілення концептів "життя" і "смерть". Уточнено методику реконструкції гештальтних метафор.

  Завантажити