Обгрунтовано застосування лапароскопічної техніки за розповсюджених форм апендикулярного перитоніту. Запропоновано певні вдосконалення стосовно більш безпечного та надійного здійснення лапароскопічного втручання за розповсюджених форм апендикулярного перитоніту. Проведено імунобіохімічні дослідження хворих і показано, що характер відповідної реакції на інтенсивність запальної відповіді прямо залежать від обсягу, тривалості та характеру ушкоджувальної дії. Вивчено рівень кортизолу у крові пацієнтів з перитонітом і доведено наявність впливу на нього інтенсивності запального процесу у черевній порожнині й операційної травми, а також ступеня хірургічної агресії. За результатами дослідження з'ясовано, що у першу добу після оперативного втручання відбувається різке підвищення рівня кортизолу у крові хворих на перитоніт. Установлено, що лапаротомічне втручання призводить до більш вираженого підйому рівня кортизолу, ніж використання лапароскопічних технологій. Особливо виражені зміни виявлено у хворих з розповсюдженими формами перитоніту, оперованих лапаротомним доступом. Вивчено показники запальної відповіді - СРБ, альбумін, імунологічні показники (МУЛ-1, МУЛ-6, ФНО). За цього не виявлено вірогідних відмінностей у хворих основної та контрольної груп та відзначено незначне перевищення рівня СРБ, МУЛ-1, МУЛ-6 і ФНО у хворих на ГА, оперованих лапаротомно. Вивчено моторику товстої кишки (механоголографію) у передопераційному періоді, а також у першу, другу, третю, п'яту та сьому добу після оперативних втручань. На підставі аналізу даних механоголограм, виконаних у післяопераційному періоді, показано, що перебіг цього періоду значною мірою залежить від чинників - ступеня запальних змін у черевній порожнині та характеру оперативного втручання. За результатами досліджень підтверджено переваги лапароскопічної апендектомії та необхідність застосування мініінвазивної технології у лікуванні дослідженої патології, зокрема, у хворих з розлитим перитонітом.

  Завантажити