Удосконалено й апробовано мікрофізичний підхід щодо моделювання розсіяння електромагнітного випромінювання окремими частинками та випадковими дисперсними середовищами. Кардинально поліпшено T-матричний метод строгого розв'язання рівнянь Максвела. Розроблено та розміщено на загальнодоступному електронному сервері пакет ефективних T-матричних програм. Виконано детальний аналіз оптичних властивостей несферичних частинок та ефектів багаторазового розсіяння у випадкових дисперсних середовищах. У межах рівнянь Фолді - Лакса досліджено граничний випадок дуже великої кількості та дуже малої об'ємної упаковки частинок та одержано загальне рівняння переносу та загальне формулювання теорії слабкої локалізації електромагнітних хвиль. Узагальнено класичну теорію переносу для випадку довільного анізотропного плоскопаралельного розрідженого дисперсного середовища. Визначено точність скалярної форми рівняння переносу та виявлено, що похибки скалярного наближення стають несуттєвими для розмірних параметрів частинок, більших за 3. Теоретично вивчено залежність характеристик слабкої локалізації від оптичної товщини дисперсного шару та фізичних параметрів розсіюючих частинок і передбачено поляризаційний опозиційний ефект. Факт одночасного існування опозиційних ефектів у яскравості й поляризації для ряду високоальбедних безатмосферних тіл Сонячної системи пояснено у межах слабкої локалізації електромагнітних хвиль. Встановлено кількісні вимоги щодо кліматичної програми супутникового дистанційного зондування аерозольних частинок у земній атмосфері. Виявлено істотне падіння глобальної оптичної товщини тропосферних аерозолів за останні 20 років, яке супроводжується суттєвими регіональними змінами.

  Завантажити