Вперше проведено системне дослідження хореографічної образотворчості в українському народному танці як прояву національної художньої культури. Розкрито сутність понять "образ", "художній образ", "народно-сценічний танець", "танцювальний образ". Проаналізовно природу й ознаки художнього образу як категорії естетики, розкрито специфіку його прояву в танцювальному мистецтві. Критичне переосмислено ряд положень і висновків про генезу та типологію української народної хореографії, фольклорний синкретизм, класифікацію хороводів. Визначено основну номенклатуру сценічних образів, створених засобами української народної хореографії. Проаналізовано особливості українського хореографічного образотворення, викладено сучасні тенденції його розвитку. Досліджено етнонаціональне походження та національне становлення української хореографічної образності. Зроблено висновок, що проблема невідповідності між зовнішнім і внутрішнім образом, формою та змістом народно-сценічного танцю набула в хореографічному мистецтві особливої гостроти у зв'язку з загрозою як "малоросійщини" (наслідок минулого) так і беззмістовної та бездуховної модернізації народного танцю в сучасний період. З'ясовано, що за нових обставин культурного плюралізму виникла небезпечна тенденція формування у суспільній свідомості негативного сприйняття народно-сценічного танцю як явища мистецтва, що творить не національний характер, а "шароварно-вишиванковий стереотип" українця.

  Завантажити