Розглянуто архітектурну композицію як результат зчленування різнонаправлених осьових фрагментів та їх об'єднання в естетичне ціле. Висвітлено семантику локальних координатних систем, їх місце у світосприйнятті людини та причини сталості систем в архітектурі різних епох і народів. Простежено, як локальні координатні структури перетворюються в архітектурі на складні різнонаправлені під впливом географічних умов та функціональних вимог. Головна проблема дослідження - складність об'єднання координатних структур у естетичне ціле, що є архітектурною композицією. На підставі порівняльного аналізу концепцій та архітектурної практики встановлено механізм та засоби об'єднання різнонаправлених координатних структур. Розроблено модель композиційного об'єднання різнонаправлених координатних архітектурних структур за результатом теоретико-емпіричного аналізу концепцій та творів архітектурних споруд.

  Завантажити