Вивчено розвиток церкового будівництва у кінці XVIII - на початку XX ст. у контексті історичної традиції українського римсько-католицького зодчества. Установлено, що в архітектурі римсько-католицьких церков регіону були втілені традиційні структурно-морфологічні, стильові й композиційні рішення, а також нові форми, що відповідали напрямкам європейського культового зодчества кінця XVIII - на початку XX ст. Відзначено, що засади формоутворення храмів збагачені культурою полінаціональних (у містах) і мононаціональних (у колоніальних поселеннях) релігійних спільнот, що дало змогу виявити національну специфіку зодчества. Внаслідок незадовільного стану та руйнування церков запропоновано напрямки поновлення збережених храмів.

  Завантажити