Дисертація присвячена питанням вдосконалення кримінально-правової боротьби із злочинними посяганнями на власність, предметом яких є автотранспортні засоби, а також профілактиці цих діянь. Обгрунтовується думка відносно того, що безпосередніми об'єктами при угоні є суспільні відносини права власності та суспільні відносини, які забезпечують громадську безпеку у сфері експлуатації та використання автотранспорту. Дається кількісна і якісна характеристика злочинцям за віковими ознаками, освітнім рівнем, соціальним станом, а також таким, які вчиняли злочини неодноразово, у нетверезому стані, у складі групи тощо. Аналізуються методи загальної та індивідуальної профілактики, які застосовуються органами внутрішніх справ відносно злочинів, що розглядаються і вносяться пропозиції по підвищенню їх ефективності.

  Завантажити