На підставі експериментального дослідження, проведеного на 140 білих щурах лінії Вістар, вивчено перебіг пілородуоденального та товстокишкового перитоніту залежно від строків перфорації. За умов експериментального пілородуоденального перитоніту, якщо з моменту перфорації не минуло 18 годин, виявлено, що запальні зміни в черевній порожнині відповідають синдрому системної запальної відповіді, а низький ступінь її бактеріальної контамінації (до Ig 5 КУО/мл), морфологічні органні зміни (гемодинамічні та гемореологічні) носять зворотний характер. Проаналізовано віддалені результати хірургічного лікування 248-и хворих з проривними пілородуоденальними виразками. На підставі оцінки ступеня ендотоксину та бактеріальної контамінації черевної порожнини, характеру та поширеності морфологічних змін у зоні перфорації, важкості фізичного стану 167-и хворих з даною патологією вивчено перебіг поширеного перитоніту залежно від строків з моменту перфорації. З використанням одержаних результатів розроблено алгоритм вибору методу та об'єму радикального оперативного втручання за наявності проривних пілородуоденальних виразок за умов поширеного перитоніту. Уточнено показання щодо виконання радикальних оперативних втручань у хворих з проривними пілородуоденальними виразками за умов поширеного перитоніту, що дозволило збільшити радикальність операцій до 92,8 %, зменшити частоту ранніх післяопераційних ускладнень у 1,5 рази, без летальних наслідків, з 84,6 % відмінних і добрих результатів після виконання радикальних операцій у віддаленому післяопераційному періоді.

  Завантажити