На значному клінічному матеріалі (проведено обстеження 143-х пацієнтів) досліджено особливості форм гемангіоматозу печінки, локалізації та розповсюдженості патологічного процесу. Виділено три групи пацієнтів: 110 (76,9 %) - з поодинокими (солітарними) гемангіомами, 26 (18,2 %) - з множинно-вогнищевою формою гемангіоматозу (від 2 до 4-х новоутворень в одній або двох долях печінки діаметром не менше 3 - 4 см, розмірами найбільшого вузла не менше 5 см), 7 (4,9 %) - з тотальним ураженням органа. Встановлено безпосередній вплив даних ознак на вибір хірургічної тактики. Здійснено оцінку методів лікування на основі аналізу інтра- та післяопераційних ускладнень, доведено пріоритетність виконання анатомічної резекції та енуклеації гемангіоми. Обгрунтовано показання щодо виконання кожного виду оперативного втручання та застосування комбінованих методів лікування, зокрема мініінвазивних. Встановлено, що розроблений алгоритм лікування гемангіоматозу печінки сприяє зменшенню частоти інтра-, післяопераційних ускладнень до 12,3 %, а летальності - до 0,7 %.

  Завантажити