Уперше у мешканців Львівщини вивчено поширенність поєднання дуоденогастрального (ДГР) і гастроезофагеального (ГЕР) рефлюксів з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки (ВХДК). Виявлено підвищення кількості випадків такого поєднання в останні 10 років удвічі. Установлено, що наявність ДГР і ГЕР у хворих на ВХДК не впливає на ефективність ерадикації Hp-інфекції та загоєння дуоденальних виразок за умов використання потрійної антигелікобактерної терапії (АГТ) (блокатора водневої помпи (БВП) і двох антибіотиків) та модифікованої АГТ (БВП, колоїдного вісмуту та/або урсодезоксихолевої кислоти (УДХК)), а також встановлено позитивний ефект підтримувальної терапії протягом 4-х тижнів (омепразолу з ломперидоном або омепразолу з домперидоном і УДХК) на ці показники. На підставі результатів комплексного дослідження хворих на ВХДК у поєднанні з ДГР і ГЕР вивчено особливості клініки, дані ендоскопії та кислотно-лужного стану верхніх відділів травного каналу, інфікованість слизової оболонки шлунка таких хворих Helicobacter pylori, ефективність загоєння ерозивно-виразкових уражень і ерадикації гелікобактерної інфекції за різних режимів лікування. Розроблено пріоритетний оригінальний метод одночасного виявлення ДГР і ГЕР у хворих на ВХДК, який полягає у вимірюванні pH окремо вмісту шлунка і стравоходу за допомогою pH-мікрозонда.

  Завантажити