Виокремлено та теоретично обгрунтовано існування висловлювання похвали (ВП) як особливого виду мовленнєвої дії у рамках комунікативно-діяльнісної парадигми спілкування. Встановлено прагматичний статус похвали як полііллокутивного мовленнєвого акту (МА), визначено його структурно-семантичні, когнітивні, лінгвопрагматичні й етнокультурні особливості, проаналізовано фактори когнітивного та соціокультурного контексту, на основі чого виокремлено типові ознаки фреймів взаємодії, у яких фігурують ці висловлювання. Описано способи реалізації прямих і непрямих іллокутивних актів похвали, докладно проаналізовано їх перлокутивний ефект - діапазон можливих реакцій на них з боку адресата, досліджено соціальні виміри, що регулюють їх функціонування. Останні включають статусні, рольові та гендерні ознаки комунікатів. Висловлювання похвали також розглянуто в контексті теорії ввічливості, наведено інвентар синтаксичних моделей, за якими будуються висловлювання похвали, розглянуто характер їх лексичного наповнення, висвітлено невербальні засоби, які приймають участь в оформленні даних мовленнєвих утворень.

  Завантажити