Розглянуто особливості семантики власних назв та їх функціонування в українських поетичних творах II половини XX ст. Окреслено межі та структуру ономастичного простору української поезії даного періоду. Проаналізовано склад і лексичні значення онімів різних тематичних груп. Охарактеризовано закономірності функціонування пропріальної лексики в поезії, визначено умови семантичних переосмислень власних назв. З'ясовано функції власних назв на фонетичному, лексичному та граматичному мовних рівнях. Визначено місце онімних одиниць, зокрема конотонімів, у структурі поетичного дискурсу, показано їх роль у досягненні основних художньо-естетичних завдань твору.

  Завантажити