Досліджено проблему оптимізації діагностики та лікування гіпертонічної хвороби за наявності супутньої стабільної стенокардії. Вивчено зміни проліферативної, антикоагулянтної та фібринолітичної функції ендотелію, особливості ураження лівого шлуночка (ЛШ) та сонних артерій шляхом диференційованого застосування блокатора кальцієвих каналів лерканідипіну та beta-блокатора бісопрололу. Установлено, що лерканідипін має переваги у порівнянні з бісопрололом: більш ефективно покращує антикоагулянтний потенціал ендотелію, підвищує рівень фактора ангіогенезу та спричиняє зворотний розвиток атеросклеротичних уражень сонних артерій. Зазначено, що бісопрололу притаманний виразніший ефект стосовно ремоделювання ЛШ і підсилення фібринолітичної активності ендотелію.

  Завантажити