Встановлено, що під випливом гострого рентгенівського опромінення у діапазоні доз 10 - 100 сГр різко зростає рівень кислотності базальної шлункової секреції у щурів. У разі опромінення у дозі 10 сГр виявлено адаптаційно-компенсаторну реакцію секреторного апарату шлунка, яка проявлялася у зменшенні кислотності шлункової секреції, стимульованої пентагастрином. Рентгенівське опромінення щурів у дозі 10 сГр не викликало структурно-морфологічних змін у слизовій оболонці шлунка, проте стимулювало в ній процеси пероксидного окиснення ліпідів. Вперше показано, що криві, які описують взаємозв'язок між дозою та ефектом для базальної та стимульованої пентагастрином секреції соляної кислоти, мають нелінійний характер з наявністю дозонезалежної ділянки - "плато" кривої. З'ясовано, що збільшення дози опромінення сприяє розвитку в організмі тварин дезадаптаційних процесів, які проявлялися підвищенням кислотності шлункового соку, стимульованого пентагастрином, та появою структурно-геморагічних уражень у слизовій оболонці, ступінь вираження яких пропорційний дозі опромінення. Зазначено, що відновлення нормального секреторного процесу у шлунку після фракційного опромінення загальною дозою 40 сГр відбувалося у більш пізні терміни, ніж після гострого опромінення еквівалентною дозою. Встановлено, що комбінована дія рентгенівського опромінення у дозах 10 - 40 сГр та стресу збільшує ураженість слизової оболонки шлунка у порівнянні з групою щурів, що були піддані ізольованій дії стресу.

  Завантажити