Висвітлено актуальне питання сучасної фізіології, а саме: визначення пріоритетності двох чинників: інтенсифікації вільнорадікального окиснення чи нестачі кисню в порушенні функціонального стану серця та оксидантного гомеостазу його тканин. Науково обгрунтовано використання оксигенованих під тиском в 3 атмосфери розчинів з антиоксидантами як розчинів, що підтримують оксидантний гомеостаз тканин серця. Показано, що інфузія як стандартного, так і оксигенованого розчинів та розчину Рінгера-Локка супроводжувалася різним підвищенням концентрації продуктів вільнорадикального окиснення на фоні зниження активності ферментів антиоксидантного захисту. З'ясовано, що додавання в оксигенований розчин антиоксидантів прямої дії сприяло зниженню рівня продуктів пероксидації за умов низької активності антиоксидантних ферментів, збереженню функціональних показників протягом перших трьох хвилин інфузії. Доведено, що позитивний вплив оксигенованого розчину обумовлено як використанням кисню скоротливими кардіміоцитами та структурами провідної системи, так і дією кисню на нервово-рефлекторні механізми регуляції роботи серця. Встановлено, що у разі гіпоксії (аноксії) стан серця більшою мірою залежить не від продуктів пероксидації, а від нестачі кисню.

  Завантажити