Наведено результати вивчення гемодинамічних та імунологічних аспектів діастолічної серцевої недостатності (СН) у 209-ти хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) II стадії з помірною артеріальною гіпертензією (АГ), 48-ми хворих на ГХ III стадії з постінфарктним кардіосклерозом, 40-ка хворих на саркоїзод і 40 - на системну склеродермію з діастолічним варіантом серцевої недостатності (СН) II функціонального класу (ФК). Установлено кардіогемодинамічні та імунозапальні фактори, які визначають наявність, ступінь вираженості та прогресування структурно-геометричного ремоделювання та діастолічної дисфункції лівого шлуночка (ЛШ) серця, а також фактори, які мають прогностичне значення для оцінювання ефективності лікування. Визначено загальні детермінанти ремоделювання серця та порушення імунного статусу, характерні для хворих всіх нозологій, що вивчалися. Виявлено нозологічні особливості ремоделювання серця та впливу імунних факторів на формування діастолічної дисфункції ЛШ на ранній стадії СН. Установлено особливості структурно-геометричного ремоделювання ЛШ серця за умов прогресування його діастолічної дисфункції. Запропоновано патогенетично обгрунтовані диференційовані підходи до лікування хворих з діастолічним варіантом СН, зокрема, доведено доцільність використання інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) у лікуванні хворих з діастолічним варіантом СН. Доведено доцільність використання ІАПФ для лікування хворих на саркоїдоз і системну склеродермію, а також більшу ефективність лікування хворих на ГХ з використанням ІАПФ і антагоністів рецепторів II типу у порівнянні з монотерапією з застосуванням ІАПФ.

  Завантажити