Уперше в українському мистецтвознавстві здійснено системне дослідження форм і груп традиційного українського співоцтва, висвітлено феномен цього явища у контексті світової культури. З використанням розробленого концептуального підходу з залученням нових маловідомих джерельних матеріалів розкрито генезу й особливості розвитку різновидів традиційного українського співоцтва, виявлено специфіку звичаїв, світогляду, творчості й побуту співців та їх взаємодію між собою. Запропоновано концепцію ламінарного розвитку співоцьких форм і груп, алгоритм оцінки окремого співоцького феномену шляхом уведення до наукового обігу еталонної моделі "інтегрального співоцтва", розширеного розуміння вживання термінів "співець", "співоцтво", "кобзарство", "бандурництво". Досліджено культурно-історичну та суспільну роль традиційних співців й аматорів-бандуристів, а також застосовані до них з боку владних інституцій репресивні дії, проаналізовано особливості виникнення та розвитку різновидів традиційного співоцтва на Слобідщині.

  Завантажити